Сторінки пам'яті
Pro memoria
Пам’яті академіка Лісівничої академії наук України
Степана Михайловича Стойка
(14.03.1920–22.10.2020)
Ю.Ю. Туниця, Г.Т. Криницький Ю.М. Дебринюк, П.Т. Ященко
22 жовтня 2020 року на 101-му році життя перестало битися серце всесвітньо відомого вченого – фітосозолога, еколога, лісівника, доктора біологічних наук, професора, Почесного Головного вченого Інституту екології Карпат НАН України, Почесного і Дійсного члена Наукового Товариства імені Шевченка Степана Михайловича Стойка. Він був лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки. За дослідження лісових екосистем Карпат, наукові праці в галузі охорони природи та налагодження міжнародної природоохоронної співпраці Вчена рада Зволенського технічного університету (Словаччина) присудила йому наукову ступінь Doctor honoris causa, а Фундації імені Й. Ф. Гете від Європейської Комісії нагородила його Золотою медаллю імені Петера Й. Ленне.
Відійшла у засвіти людина, яка, незважаючи на важке дитинство, на лихоліття світової війни, на труднощі студентського життя у повоєнні роки переборювала життєві негаразди і прожила понад 100 років, весь час творячи людям добро, навчаючи студентську молодь і розвиваючи українську біологічну науку. Він був учителем «від Бога!»
Народився Степан Стойко 14 березня 1920 року у с. Кричове Хустського району на Закарпатті у багатодітній родині священника. Батьки віддали його на навчання до Хустської гімназії, де вимоги до учнів були дуже суворими. Після закінчення гімназії Степан Стойко деякий час вчителював у селі Новоселиця на Закарпатті, потім навчався на юридичному факультеті Пештського університету в Угорщині. Після закінчення Другої світової війни у 1945 р. Степана Стойка призначили референтом відділу соціального забезпечення в Народній Раді Закарпатської України в Ужгороді, звідки він одержав скерування на навчання у Львівський сільськогосподарський інститут, який закінчив 1949 року, здобувши кваліфікацію «Інженер лісового господарства».
Після закінчення навчання в Інституті Степан Стойко був скерований на роботу в Ужгородський лісгосп, в якому два роки працював спочатку інженером лісового господарства, а потім лісничим, господарював у лісах поблизу Ужгорода. Саме тут доля звела Степан Стойко з відомим лісознавцем, академіком П.С. Погребняком. Академік оцінив високий рівень знань лісничого, зокрема добре знання лісових рослин та їх латинських назв, а також володіння чеською, словацькою, німецькою та угорською мовами, і запропонував йому продовжити навчання в аспірантурі. У 1951 р. Степан Стойко вступив до аспірантури в Інституті лісу АН УРСР і під керівництвом П.С. Погребняка у 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Діброви Закарпаття та шляхи підвищення їх продуктивності», здобувши науковий ступінь кандидата біологічних наук.
Після захисту дисертації Степан Стойко деякий час працював викладачем у сільськогосподарському інституті у Кам’янці-Подільському, а потім на запрошення ректора Львівського лісотехнічного інституту Ю.Д. Третяка перейшов на роботу у Львів, на посаду доцента кафедри ботаніки і дендрології лісогосподарського факультету ЛЛТІ. У цей період він плідно працює на науковій ниві, публікує низку статей про взаємодію дуба з буком, характеризує природні лісостани дуба скельного на Закарпатті, розглядає питання відновлення гірських дібров Карпат, а з 60-их років активно пропагує природоохоронні ідеї, зокрема вказує на потребу відновлення заповідників цінних лісових масивів Закарпаття.
Природоохоронна проблематика стає основною у наукових дослідженнях ученого – він характеризує заповідники та пам’ятки природи Українських Карпат, розглядає сучасний стан і чергові завдання охорони природоохоронної діяльності та необхідності наукового співробітництва європейських країн у справі охорони природи заповідних територій. У 1962 р. йому було присвоєно вчене звання доцента.
Як педагог, Степан Стойко мав великий авторитет серед студентів, які цінували високий рівень його знань, доброзичливість характеру, вміння цікаво проводити заняття та ботанічні екскурсії під час літніх практик. Колеги по кафедрі називали С.М. Стойка «французьким професором», вкладаючи у цю назву і високий рівень освіченості, і культуру поведінки, і дружні стосунки із співробітниками кафедри.
Перейшовши у 1964 р. працювати старшим науковим співробітником у Державний природознавчий музей АН УССР, Степан Стойко разом із К.А. Малиновським та М.А. Голубцем розробляють геоботанічне районування Українських Карпат. Учений здійснює порівняльні дослідження бука європейського на Поділлі, Розточчі та в Карпатах, аналізує взаємовідносини між буком і ялиною у Скибових Горганах, досліджує зміну порід у Карпатах, зокрема закономірності зміни дуба. Приділяє також значну увагу висвітленню причин вітровалів і буреломів у карпатських ялинниках та пошуку шляхів підвищення біологічної стійкості ялинових лісів Карпат проти вітровалів.
У 1969 р. Степан Стойко захистив докторську дисертацію на тему «Дубові ліси Карпатської гірської системи» і здобув науковий ступінь доктора біологічних наук за спеціальністю «Ботаніка», а в 1980 р. С.М. Стойку було присвоєно вчене звання професора.
Розуміючи важливість охорони природи як напряму наукових досліджень, вчений у 1970 р. формує у Музеї новий підрозділ – відділ охорони природних екосистем, стає його завідувачем. Після реорганізації Музею цей відділ увійшов до складу новоствореного Львівського відділення Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного АН УССР, згодом – Інституту екології Карпат НАН України, де Степан Стойко успішно розвиває методологічні засади охорони природи.
Наукова тематика відділу постійно стосувалася розвитку територіальної охорони природи, особливо заповідання і розширення мережі природоохоронних об’єктів, зокрема обгрунтування важливості створення в Україні природних національних парків та зонування території природоохоронних об’єктів. Було обґрунтовано доцільність виділення Карпатського національного природного парку та важливість створення Шацького, Ужанського і Яворівського національних природних парків, НПП «Сколівські Бескиди», виокремлення багатьох пам’яток природи. Степаном Стойком було також обгрунтовано доцільність створення в Україні об’єктів нової природоохоронної категорії – регіональних природних парків (зокрема РПП «Прип’ять – Стохід»), а згодом – біосферних резерватів (БР «Східні Карпати», «Шацький», «Розточчя»).
Вагомим науковим внеском Степана Стойка у розвиток охорони природи було висунення ідеї видання Зеленої книги Української РСР (1987) та її підготовка до видання, публікація відділом охорони природних екосистем у 1998 р. книги «Раритетні фітоценози Західних регіонів України (Регіональна «Зелена книга») та у 2004 р. – книги «Раритетний фітогенофонд Західних регіонів України (созологічна оцінка й наукові засади охорони)». За наукові здобутки С.М. Стойко у 2005 р. став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки.
Професор Стойко С. М. все своє життя опікувався підготовкою кваліфікованих фахівців. Окрім роботи в Інституті екології Карпат, він за сумісництвом керував аспірантами та здобувачами наукових ступенів і підготував низку кадрів вищої кваліфікації за спеціальностями біологічних, географічних та сільськогосподарських наук (12 кандидатів і 3 доктори наук). Майже 15 років викладав курс «Охорона природи» на географічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка та спецкурс «Охорона природи у зарубіжних країнах». Загальний науково-педагогічний стаж роботи професора С. М. Стойка становить майже 70 років.
Наукові інтереси Степана Стойка були дуже різноплановими, стосувалася фітосозології, вивчення біорізноманіття флори і рослинності та його збереження, дослідження лісових екосистем, ландшафтної специфіки різних регіонів та вертикальної поясності рослинності Карпат, а також культурної та історичної спадщини. Ним опубліковано понад 400 наукових праць, у тому числі 12 монографій, зокрема «Охорона природи Українських Карпат і прилеглих територій», «В.І. Вернадський. Життя і діяльність в Україні», «The East Carpathian biosphere reserves», «Система охорони природи у верхів’ї басейну Дністра», «Дубові ліси Українських Карпат: екологічні особливості, відтворення, охорона».
Степан Стойко підтримував наукові зв’язки з багатьма вченими із різних країн – Чехії, Словаччини, Румунії, Угорщини, Польщі, Німеччини. На запрошення зарубіжних колег і наукових установ він виступав з лекціями в Агрономічному університеті імені Г. Менделя у м. Брно (Чехія), університеті імені Етвеша в Будапешті (Угорщина), в університеті м. Кельн (Німеччина). Вчений був членом численних наукових і спеціалізованих рад з ботаніки, лісознавства, екології та охорони природи. Тривалий період С.М. Стойко очолював Президію Львівського обласного Товариства охорони природи та Наукову раду Львівського будинку вчених. Був членом Ради Українського ботанічного товариства. Під його керівництвом сформувалася широковідома в Україні наукова школа природоохоронців.
Степан Михайлович Стойко – яскрава особистість, видатний учений, високофаховий педагог, мудрий вихователь молоді, відомий природозахисник, людина глибоких енциклопедичних знань і високої інтелігентності. Він прожив довге і достойне життя. Наукова громадськість, колеги та учні щиро сумують з приводу втрати людини, ім’я якої є знаковим у розвитку української природоохоронної, лісівничої і ботанічної науки.
Світла пам’ять про нього, про його науковий внесок і добрі справи назавжди залишаться у наших серцях.
Поховано професора Стойка Степана Михайловича на Янівському кладовищі у м. Львові.
In Memory of the Academician of the Forestry Academy
of Sciences of Ukraine, Stepan Stoykо
(14.03.1920 – 22.10.2020)
Tunytsya, H. Krynytskyy, Iu. Debryniuk, P. Yashchenko
Stepan Stoyko is a well-known Ukrainian forester, botanist and ecologist, who actively developed the methodology of nature protection as a science, patriarch of botanical science in the country. The scientist is recognized and well-known by the scientific community in many countries as a phytososologist, and as a researcher of oak forests in Europe. He worked out the theoretical foundations of territorial nature protection by nature conservation, developed the classification of nature protection objects, and proved the importance of zoning their territory. Stepan Stoyko initiated the formation of a network of national nature parks in Ukraine, justified the importance of allocating such new forms of nature protection facilities in the state. as regional nature parks and biosphere reserves. The scientist studied the forest ecosystems of the Ukrainian Carpathians, Roztocze, Podolia and Western Polissya, the anthropogenic transformations of natural ecosystems, considered the problems of their protection and restoration in protected areas as a basis for biodiversity conservation. The creative work of the scientist is represented in more than 400 scientific publications in the fields of forestry, botany and nature protection, which are published in Ukrainian and foreign editions.
Пам’яті члена-кореспондента ЛАН України Романа Михайловича Яцика
(20.02.1946 – 04.01.2021)
О.І. Голубчак, В.І. Парпан, Р.І. Бродович, Ю.Д. Кацуляк, В.М. Гудима, М.М. Сіщук
Яцик Роман Михайлович народився 20 лютого 1946 р. у селищі Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області в родині залізничників. Впродовж 1952-1963 рр. навчався у Гвіздецькій середній школі. У 1963 р. вступив до Сторожинецького лісного технікуму Чернівецької обл., який успішно закінчив у 1966 р., отримавши диплом техніка лісового господарства. У 1968 р. вступив до Львівського лісотехнічного інституту (тепер – Національний лісотехнічний університет України), який закінчив у 1972 р., здобувши кваліфікацію «Інженер лісового господарства». Впродовж 1974-1976 рр. навчався в аспірантурі Українського науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького (м. Харків). Під керівництвом професора П.І. Молоткова у 1981 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Біологічні основи елітного насінництва сосни звичайної реліктового походження в Українських Карпатах» за спеціальністю 06.03.01 — лісові культури, селекція, насінництво й озеленення міст. Вчене звання старшого наукового співробітника присвоєно у 1984 році.
Трудову діяльність Роман Яцик розпочав у 1966 р. техніком-лісівником Брустурівського лісництва Коломийського лісокомбінату тресту «Прикарпатліс». З 1968 р. працює у Карпатському філіалі УкрНДІЛГА (м. Івано-Франківськ). Розпочавши з посади старшого лаборанта, пройшов шлях до заступника директора з наукової роботи інституту. За час роботи в Інституті займав посади завідувача Надвірнянським опорним пунктом (пізніше Горганський дослідний пункт), завідувача лабораторії лісової селекції та насінництва, провідного наукового співробітника лабораторії лісовідновлення і селекції.
Протягом 1992-1995 рр. Роман Яцик брав участь у роботі філіалу кафедр лісівництва, лісової таксації, лісовпорядкування та геодезії Українського державного лісотехнічного університету.
Впродовж 1998-2004 рр. очолював Івано-Франківське обласне відділення Українського товариства генетиків і селекціонерів, а протягом 1999-2007 рр. – голова експертної ради з лісових сортів Держкомісії з випробування та охорони сортів рослин України (м. Київ).
З 2008 р. Роман Яцик працює доцентом кафедри лісознавства Інституту природничих наук Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, а з 2011 р. – професором, де викладає низку навчальних дисциплін: лісову генетику, лісову селекцію, лісову пірологію, недеревні ресурси лісу. Водночас є керівником аспірантури при УкрНДІгірліс за спеціальністю 06.03.01 – лісові культури та фітомеліорація. Під його керівництвом захищено три кандидатські дисертації.
Основна наукова діяльність вченого зосереджена у напрямах збереження біорізноманіття та лісових генетичних ресурсів, лісової селекції, насінництва, інтродукції рослин, побічного користування лісом (особливо – технології створення плодово-ягідних плантацій). Усього ним опубліковано понад 400 наукових праць.
Роман Яцик був співавтором низки законодавчих, нормативно-регулятивних та організаційно-розпорядчих документів: «Лісового кодексу України», «Правил відновлення лісів і лісорозведення», «Настанов з лісового насінництва», «Настанов з лісовідновлення і лісорозведення», «Концепції збереження та невиснажливого використання лісових генетичних ресурсів в Україні», «Програми з інтродукції деревних рослин», «Вказівок з виділення лісового генетичного фонду, селекції і насінництва в Українських Карпатах», «Методики із комплексної оцінки лісових генетичних ресурсів» та багатьох інших.
Учений брав активну участь у виведенні карпатських лісових сортів: ялиця бальзамічна надвірнянська, модрина білоославська, сосна кедрова корейська богородчанська, ясен вузьколистий закарпатський, модрина гібридна мукачівська, дуб звичайний боржавський, ялиця біла коломийська.
За багаторічну роботу Роман Яцик удостоєний численних відзнак, серед яких нагрудний знак «Винахідник СРСР», «Відмінник лісового господарства України» (2006), «Почесний лісівник України» (2011).
Неодноразово нагороджений почесними грамотами Івано-Франківської міської і обласної адміністрацій (1980, 2000), Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації (1980, 1983), Міністерства лісового господарства України і Центрального комітету профспілки працівників лісового господарства України (1996, 1997), Державного комітету лісового господарства України (2004), Державного агентства лісових ресурсів України (2020).
На жаль, життя Романа Яцика обірвалося несподівано і рано. Пішла у вічність людина, сповнена творчих задумів, життєвої наснаги, енергії, бажання працювати. Колеги та учні щиро сумують з приводу такої непоправної втрати. Світла пам’ять про Романа Михайловича Яцика та його добрі справи назавжди залишаться в наших серцях.
Поховано Романа Яцика у рідному місті Надвірній.
In memory of the Corresponding Member of the FAS of Ukraine Roman Mykhailovych Jacyk
(February 20, 1946 - January 4, 2021)
О.І. Holubchak, V.І. Parpan, R.І. Brodovych, Yu.D. Katsuliak, V.М. Hudyma, М.М. Sishchuk
On January 4, 2021 a well-known scientist, Ukrainian forester, Candidate of Agricultural Sciences, Senior Researcher, Professor, Corresponding Member of the Forestry Academy of Sciences of Ukraine Roman Mikhailovych Yatsyk passed away. The main scientific activity of the scientist was focused on the conservation of biodiversity and forest genetic resources, forest selection, seed production, plant introduction, and harvesting of non-wood forest products. Roman Yatsyk was a co-author of a number of legislative, regulatory, and organizational documented procedures. He has published more than 400 scientific papers.
For many years of work the scientist was awarded by numerous awards, including the medals "Inventor of the USSR", "For Excellence in Forestry of Ukraine", "Honorary Forester of Ukraine". He was also awarded diplomas of Ivano-Frankivsk city and regional administrations, the Ukrainian Research Institute of Forestry and Agroforestry, the Ministry of Forestry of Ukraine, the Central Committee of the Trade Union of Forestry Workers of Ukraine, the State Committee of Forestry of Ukraine, and the State Agency of Forestry Resources of Ukraine.