Науково-виробничий стаціонар "Великопільський"закладено у 2012 році у Великопільському лісництві (кв. 2, вид. 1 – експериментальні секції І і ІІ та контрольна секція ІІІ – і кв. 1. вид. 17 – експериментальна секція ІV та контрольна –V) Страдчівського навчально-виробничого лісокомбінату. Площа 5 га. Господарство – сосново-букове. Тип лісу – волога грабово-соснова субучина. Тип ґрунту – дерново-слабопідзолистий супіщаний. Вік деревостанів – 100-110 років. Висота над рівнем моря 340-365 м.
Науково-виробничий стаціонар "Моршинський” закладено у 2008 році в Задеревацькому лісництві(кв. 33, вид. 1, ДП “Стрийське лісове господарство”). Площа 0,8 га. Господарство – букове. Тип лісу – волога грабово-ялицева бучина, тип ґрунту – буроземно-підзолистий поверхнево-оглеєний. Вік деревостану – 70-75 рр.
Науково-виробничий стаціонар"Романівський" закладено у 2007 році в Романівському лісництві (кв. 41, вид. 14 – експериментальні секції і кв. 42, вид. 15 – контроль) ДП “Бібрське лісове господарство”. Площа – 1,36 га. Господарство – букове. Тип лісу – волога грабова бучина. Тип ґрунту – сірий лісовий опідзолений.Вік деревостанів – 70-75 рр.
Експериментальні секції стаціонару (І-ІV) і контрольна секція (V) розташовані на схилі південно-західної експозиції. Крутизна частин схилу, на яких розташовані секції стаціонару, відповідно, становить 15°, 8°, 27°, 8°,і 8°. Висота над рівнем моря – 350-380 м.
На кафедрі ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу НЛТУ України з 1991 року функціонує Музей деревини, в якому експонується єдина в Україні колекція деревини, зібрана ще на початку XX ст. проф. Євстахієм Волощаком, фундатором львівської ботанічної школи XVIII-XIX століття. Колекція містить зразки деревини (поперечний, радіальний та тангентальний зрізи) з усієї Земної кулі й належить до унікальних колекцій Європи і світу. Сьогодні колекція деревини налічує 2808 зразків з 573 таксонів рослин. Більшість – це фрагменти вторинної ксилеми дерев, кущів та ліан, проте є і зразки стебел дводольних трав та однодольних рослин із склеренхіматизованими тканинами та аномальним вторинним ростом.
Усвідомлюючи унікальність колекції, а також її історичну та ботанічну цінність для світової наукової спільноти, колектив кафедри у співпраці із провідними дендрологами різних наукових установ прагне популяризувати відомості про неї. Зокрема подана заявка до МОН України на визнання цієї колекції науковим об’єктом, що становить національне надбання.
У Музеї деревини постійно проводяться екскурсії та зустрічі із науковцями, слухачами курсів підвищення кваліфікації, студентами коледжів та школярами.
Також тут можна побачити, як виглядав старовинний львівський трубопровід та фрагмент козацької чайки.
28-29 жовтня 2021 року відбулась міжнародна науково-практична конференція «ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ ТА ВИЩОЇ ОСВІТИ» присвячена 25-річчю відкриття у Національному лісотехнічному університеті України спеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Конференція проведена за ініціативи та безпосередньої організації кафедрою менеджменту та маркетингу, яка створена на базі кафедри менеджменту ЗЕД та кафедри менеджменту організацій і адміністрування.
Співорганізаторами конференції виступили відомі в Україні та світі університети та організації, зокрема: Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний університет «Львівська політехніка», Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", Київський національний торговельно-економічний університет, Одеський національний економічний університет, Державний університет «Одеська політехніка», Полтавський університет економіки і торгівлі, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, Батумський навчальний університет навігації (м. Батумі, Грузія), Азербайджанський університет кооперації (м. Баку, Азербайджан), Інститут розвитку села та сільського господарства (м. Варшава, Польща), Вища школа Економіки у Варшаві (м. Варшава, Польща), Університет вищої банківської школи (м. Познань, Польща), Університет м. Умео (Школа бізнесу, економіки та статистики) (м. Умео, Швеція), Шведський університет сільськогосподарських наук (м. Уппсала, Швеція), Державний університет Пенсільванії (м. Стейт-Колледж, Пенсільванія, США).
Конференцію було заплановано у поєднанні традиційного очного формату з дистанційним, однак із посиленням загрози пандемії організатори провели її виключно у дистанційній формі участі.
З вітальним словом до учасників звернулися перший проректор НЛТУ України професор Микола Адамовський, директор інституту екологічної економіки і менеджменту НЛТУ України доцент Павло Динька, завідувач кафедри менеджменту ЗЕД НЛТУ України у 2010-2016 рр. професор Тарас Туниця, завідувач кафедри менеджменту НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» професор Вікторія Дергачова, завідувач кафедри міжнародного менеджменту Київського національного торговельно-економічного університету професор Тетяна Мельник, завідувач кафедри менеджменту Одеського національного економічного університету професор Інна Кузнецова, завідувач кафедри менеджменту та адміністрування Волинського національного університету імені Лесі Українки професор Лариса Черчик, завідувач кафедри міжнародного менеджменту та інновацій Державного університету «Одеська політехніка» професор Ксенія Ковтуненко, Professor of Batumi Navigation Teaching University (Research Center), (Batumi, Georgia) Professor Badri Gechbaia, Professor Umeå School of Business, Economics and Statistics, (Umeå, Sweden), Professor Gert-Olof Boström, Professor WSB University in Poznan, (Poznan, Poland) Professor Arnold Bernaciak, Professor SGH Warsaw School of Economics, (Warsaw, Poland) Professor Emil Bukłaha, Professor Swedish University of Agricultural Science, (Uppsala, Sweden) Professor Anders Roos, в.о. завідувача кафедри менеджменту та маркетингу НЛТУ України доцент Микола Матвеєв.
Тематика конференції передбачала обговорення низки питань, серед них:
- Проблеми та перспективи розвитку теорії і практики управління міжнародним бізнесом та інноваціями в контексті сталого розвитку.
- Сучасний стан, проблеми та перспективи соціальної, політичної, економічної інтеграції України, країн Балтійського регіону та ЄС.
- Виклики та перспективи розвитку освітнього процесу в світі.
- Тенденції, інституційне середовище та проблеми міжнародної співпраці в сучасних умовах.
- Маркетингові аспекти міжнародного бізнесу.
У роботі конференції прийняли участь онлайн понад 130-ти учасників із 30 університетів серед яких 15 професорів, докторів наук, понад 90 кандидатів наук, а також аспіранти та студенти з провідних закладів вищої освіти та науково-дослідних установ, а також практичні працівники України, Польщі, Швеції, США, Грузії та Азербайджану.
За результатами роботи конференції буде опубліковано збірник матеріалів!
Висловлюємо подяку організаторам та учасникам заходу та бажаємо нових наукових досягнень!
В.о. завідувача кафедри менеджменту
та маркетингу, доцент Микола Матвеєв
(історія про те, як завдяки лісу викладачі говорили із студентами)
Поїдемо поговорити з лісом,
а вже тоді я можу і з людьми.
Ліна Костенко
У надскладні часи, які людство проживає під час пандемії, особливої ваги набирає живе спілкування. Тому ініціатива від ГО ”Асоціація деревообробників і лісозаготівельників Львівщини” (голова Микола Когут) отримала палке схвалення студентами (спеціальностей: 187 Деревообробні та меблеві технології; 183 Технології захисту навколишнього середовища; 151 Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології) та молодими й сивочолими викладачами ННІ ДКТД НЛТУ України. 20 жовтня 2021 року товариство зустрілося на території ДП “Рава-Руська лісове господарство” (директор Антон Косовський) для того, щоб зробити благе діло – започаткувати життя лісу, таким чином підтримавши всеукраїнську екологічну акцію “Створюємо ліси разом” під егідою програми Президента України. Програма «Зелена країна» передбачає висадження 1 мільярду дерев за 3 роки та збільшення площі лісів на 1 мільйон гектарів за 10 років.
Під молодий ліс посадили кілька тисяч саджанців дуба. Через 60 років за один сонячний день 1 гектар такого лісу виділятиме 180-200 кг кисню (одне дерево за рік зазвичай виробляє 100-200 кг кисню - цього достатньо для дихання людини впродовж цілого року) і поглинатиме з повітря 120-280 кг вуглекислого газу (також всього лише одне дерево здатне поглинути за рік стільки вуглекислого газу, скільки виробляє автомобіль за час пробігу у 30-40 тис. км).
Студенти мали нагоду не лише власноруч розпочати процес перетворення тендітних пагонів у кремезні дуби і поспілкуватися із викладачами, а й дізнатися найцікавіші новини від потенційних роботодавців, адже в події взяли участь деревообробники, лісівники, представники Львівської обласної державної адміністрації, ТОВ “Українська енергетична біржа” (заступник гендиректора Костянтин Шевчук) та ТОВ “ТД ”Галконтракт”. Збереження лісового фонду та реформування лісової галузі потребує комплексу продуманих заходів на усіх рівнях, тому наприкінці вересня в Києві відбувся 3-ий лісопромисловий форум, за результатами якого деревообробники та лісозаготівельники скерували резолюцію до прем'єр-міністра України. У ній підприємці та науковці галузі наголосили на тому, що вони проти скасування мораторію на експорт лісоматеріалів без відповідної законодавчої бази. Деревообробна спільнота вважає, що для нормального врегулювання ринку та розвитку малого та середнього бізнесу в лісопромисловості держава повинна враховувати інтереси безпосередніх учасників ринку та напрацювати оптимальні умови діяльності.
Ця історія стимулює долучитися до збереження екологічної рівноваги нашої країни і світу назагал. Долучитися до акції може кожен за посиланням https://zelenakraina.gov.ua
Асистент кафедри
технології меблів та виробів з деревини
Оксана Яріш
Нещодавно Стенфордський університет опублікував список, який представляє 2% найбільш цитованих вчених у світі в різних дисциплінах. Він був створений для надання оновленого аналізу та загальнодоступної бази даних провідних вчених.
Список 2% найкращих вчених, в якому представлено майже 190 000 науковців з усього світу, охоплює 22 основні галузі досліджень, які розділені на 176 наукових спеціальностей. Серед майже 190 000 найвпливовіших науковців світу є вчений, який представляє Національний лісотехнічний університет України. Професор Бехта П.А., завідувач кафедри технологій деревинних композиційних матеріалів, целюлози і паперу, увійшов до престижного списку найвпливовіших науковців за цитуваннями 2020 року. Крім того, проф. Бехта П.А. входить у 20-у найкращих вчених світу за своєю науковою спеціальністю Forestry/Materials.
Вітаємо!
Повний список видатних вчених доступний за посиланнями.
Колектив кафедри технологій деревинних
композиційних матеріалів, целюлози та паперу
Короткий науково-популярний огляд
 |
| Кущі омели в кроні дерева |
1. Для початку трохи ботаніки. Омела (Viscum) – напівпаразитний кущ із вічнозеленим шкірястим листям може доживати до 40-річного віку. Цвіте у березні-квітні. Плід – каламутно прозора несправжня ягода діаметром до 10 мм, достигає у грудні. «Напівпаразитний» означає, що рослина воду з мінеральними речовинами бере від деревно-чагарникових особин, а органічні синтезує сама.
У флорі України присутні три таксони омели: звичайна або біла, ялицева та австрійська. За однією класифікацією їх розглядають як самостійні види, за іншою – трактують як різновиди одного базового виду, власне – омели звичайної (білої). Тобто – білий, ялицевий та австрійський різновиди.
У даному матеріалі під узагальнюючим «омела» ми розглядаємо, виходячи із останньої згаданої класифікації, різновид білий омели звичайної – V. album ssp. album, який найпоширеніший та найбільш значимий у нас, так як поселяється на багатьох видах листяних деревно-чагарникових рослин. Особини ялицевого різновиду омели трапляються лише на ялиці, а австрійського – паразитують на сосні та модрині.
2. Романтичний період. У Європі за сивої давнини рідкісна на той час рослина дивувала людей своїм незвичним розміщенням у кронах деревно-чагарникових особин, замість звичного для кущів – на земній поверхні. Омелу обожнювали як священну лікувальну рослину. Давні галли заготовляли її для таких цілей надзвичайно урочисто. Вважали, що цілющість у значній мірі залежить від рівня вшанування рослини. Тільки після цього, на їхню думку, омела набувала надзвичайної сили проти всіляких хвороб і людських напастей.
3. Розповсюдження. Поширюється омела птахами (явище орнітохорії), що споживають її плоди. Традиційно це омелюхи звичайні та різні види дроздів. У ягодах є клейкий вісцин, завдяки якому насінини прилипають до дзьоба і тіла птаха та переносяться на інші дерева. Частина насіння потрапляє на них разом із пташиним послідом. Вісцин, пройшовши через травний тракт птаха, не втрачає своїх властивостей, тому клейкий послід із насінням у вигляді шнура ще тривалий час звисає із клоаки. Аж поки насінню не вдасться прилипнути до кори дерева. Неспожиті плоди омели згодом опадають, розбиваючись об нижчі гілки, куди й приклеюється частина насінин.
 |
| Структура «кореневої» системи омели на зрізі гілки у місці прикріплення її куща |
Проростки насіння спрямовуються в протилежний від сонячного світла бік, тобто – до гілки (явище негативного фототропізму). Їх кінчики перетворюються у широку пластинку-гаусторію, яка, у свою чергу, щільно приклеюється до кори. Ферменти розчиняють тканини кори і проростки проникають до наймолодшого річного шару деревини, із судин якого і отримують початкове живлення. Щоб насінині вистачило сил пройти цей процес до кінця, існує підстраховування енергії росту проростка. Під епідермісом насінини є хлорофіл, що дозволяє у разі потреби підключати фотосинтез, поповнюючи органічні речовини насінини.
На місці первинної гаусторії з’являється паросток із двома листочками, а згодом формується кущ омели. Від первинного кореня убік відростають кореневі тяжі, які між живою корою (флоемою) і деревиною (ксилемою) поширюються паралельно поверхні гілки. Від них формуються вторинні гаусторії, які також проникають у верхній річний шар деревини. У подальшому річні кільця гілок, які щороку наростають, сприяють як би заглибленню присосок у деревину. За допомогою такого механізму омела через кілька років із судин «освоєних» нею річних шарів деревини бере воду і мінеральні речовини, вуглець отримує з повітря, а органічну масу синтезує сама. Із роками кущі омели покривають значну частину крони деревно-чагарникових рослин.
4.Інвазивне та експансивне поширення омели. Омела давно існує в Україні, вважається аборигенною. Раніше вона була малопоширеною і багато жителів взагалі не знали такої рослини. На даний час ситуація докорінно змінилася. Присутність омели в насадженнях значно зросла. Її участь у дендроценозах та площа ареалу постійно збільшується. Тепер практично неможливо не помітити їх особин у кронах деревно-чагарникових рослин, коли ті знаходяться у безлистому стані.
Ще донедавна на сході її поширення обмежувалося лінією від Гомеля на Суми, Харків, Ізюм, Слов’янськ, що зумовлювалося ізотермою температурного мінімуму виживання омели. Але десь із середини 20-го століття ця ізотерма, а за нею і процес інвазії омели, поступово рухаються у північно-східному напрямку. На даний час межа її ареалу вийшла за східний кордон України. Тепер практично вся територія нашої країни є частиною європейського ареалу омели білої.
Для України зараз актуальним є явище експансивного поширення омели. Нерідко терміни інвазія та експансія вважають синонімами. Однак ряд науковців вбачають між ними принципову різницю. Цю ж точку зору поділяємо і ми.
Отож, інвазія – це вторгнення в регіон чужорідного біологічного виду, що збільшує площу його ареалу. Зумовлюється вона зміною екологічних факторів.
Експансивні процеси омели відбуваються у межах існуючого ареалу та виражаються у фізичному збільшенні її частки включно із проникненням у нові дендроценози. Зростає кількість деревно-чагарникових рослин з омелою та рясність заселення нею.
Кліматичне потепління сприяє підвищенню життєвості омели та зростанню рівня пристосування до дерев. Її вибірковість все помітніше зменшується, а таксономічний склад деревно-чагарникових рослин (рослин-господарів), на яких вона паразитує, зростає. Якщо раніше простіше було назвати види рослин, які заселяла омела, то зараз, швидше, навпаки. Простіше назвати види, на яких вона не поселяється. І то немає певності, що у подальшому так воно і буде.
Але в експансивному поширенні омели важливими стають окремі фактори, зумовлені людиною. Часто це результат господарських прорахунків чи екологічного недбальства. Омела переважно заселяє культурфітоценози, тобто, штучні насадження, створені людиною. У природних лісових деревостанах вона трапляється рідко. Найбільша її приуроченість зараз на об’єктах міського озеленення та в лісосмугах.
Сприйняття людиною омели досить неоднозначне. Із зростанням рівня присутності її особин у фітоценозах все частіше має місце негативне ставлення до неї. Хоча серед іншого доводиться зустрічати міркування і про позитивний її вплив на деревно-чагарникові рослини та що для парків чи дерев обабіч шляхів вічнозелена омела може використовуватися як всесезонний декоративний елемент ландшафту. Такі думки насамперед генеруються поглядами, що шкода від омели незначна, або що вона сприяє життєвості заселених нею дерев.
Ми поділяємо точку зору про шкідливий вплив омели на деревно-чагарникові рослини. Осмотичний тиск омели у 2-3 рази вищий, ніж у заселених нею деревних рослин. Тому рух поживних речовин можливий лише в напрямку від дерева до омели. Для неї ж і вся корисність від таких взаємовідносин.
На даний час у багатьох регіонах України експансивне поширення омели набуло катастрофічного рівня. На жаль, досить довго суспільство серйозно не сприймало цю небезпеку. А подібні територіальні експансії, за висловом англійського вченого Ч. С. Елтона, несуть в собі небезпеку «біологічних бомб». Але нарешті і у нас, хоча б серед виважених уболівальників охорони природного середовища та у колі науковців почали такий стан сприймати з тривогою. Проте на державному рівні поступу у цьому напрямку покищо непомітно.
Для розуміння ситуації із виникненням інтенсивної експансії омели перш за все необхідно вияснити її причини і механізми.
|
| Особина омелюха (фото Ю. Пивоварової) |
5. Як згадувалося, традиційними розповсюджувачами омели переважно є омелюхи та дрозди. Взимку вони живляться плодами кущів чи невисоких дерев: глоду, горобини, калини, шипшини, бирючини, жимолості, барбарису, жостеру, крушини, ялівцю, тощо. У цей час вони під час добових міграцій не здійснюють далеких перельотів. До того ж, птахи здебільшого знаходяться у висотній зоні згаданих рослин. До їх раціону також потрапляють і ягоди омели, що сприяє її розселенню. Однак, зосередженість діяльності птахів у незначному висотному та горизонтальному просторах забезпечувала розповсюдження насіння поблизу, як правило, на тих же та на сусідніх ділянках. Тобто, переважно воно обмежувалося відносно невисокими рослинами, на зразок тут названих, які знаходилися недалеко від основного осередку живлення цих птахів.
Правда, під час сезонних міграцій птахів насіння омели може поширюватися так званими міграційними коридорами на більші відстані.
Принагідно згадаємо про цікаву обставину із життя омелюхів. Виявляється, вони можуть підпадати під вплив алкоголю і п’яніти. Відбувається це через непомірний апетит зголоднілих птахів. Якщо вони у такому стані натрапляють на рослини із рясними плодами, то похапцем максимально набивають свої черевця. Їх шлунково-кишковий тракт не справляється із своєчасним перетравленням такої кількості їжі. Розвивається процес бродіння із відповідним впливом на їх організм. Птахи не можуть літати, ледь-ледь тримаються на гілках. А інколи із них падають. Зрозуміло, що у цей час про поширення насіння омели немає мови. Реальний простій. Отакі курйози трапляються із цими пернатими.
Поширенню насіння омели традиційними розповсюджувачами сприяла людина. У 20-му столітті у Степу та Лісостепу України широко впроваджували різного призначення лісосмуги, які для цих птахів згодом послужили коридорами більш віддаленого рознесення насіння. При незначному щорічному просуванню омели вздовж лісосмуг за десятки років вона таким чином поширювалася на значні відстані. Так лісосмуги своїм існуванням сприяли омелі долати ділянки, де деревна рослинність до цього була відсутня. А також створювали нові стартові позиції для подальшої її експансії.
Та це були лише перші результати сприяння людиною розселенню омели. Наймасовіше її поширення було ще попереду. Відбулося воно після залучення до процесу розповсюдження насіння ширшого кола птахів із значно більшими можливостями щодо його рознесення.
 |
| Граки на масиві омели |
6. Розглянемо сучасні особливості орнітохорії, які останнім часом зайняли провідну роль в експансивному поширенні омели. Річ у тім, що крім типових її розповсюджувачів, ягоди омели також споживають та поширюють насіння птахи синантропних видів, зокрема, представники родини воронових. Найактивнішу роль тут відіграє грак. Ми за минулі роки періодично спостерігали, як ці птахи під час добових міграцій велетенськими зграями летіли від місць ночівлі чи гніздування на високих деревах міських зелених насаджень до кормових баз і в зворотньому напрямку. Кількісне зростання граків та зосередження значної частини їх особин взимку у міських та приміських зонах викликане наявністю нецивілізованих сміттєзвалищ. Останні, за літературними даними, у цей період забезпечують до 70% об’єму їх живлення, що сприяє виживанню та чисельному росту особин. Наприклад, експерт Українського товариства охорони птахів С. Курочкін вказує, що граки впродовж останніх 4-х десятиліть в Одесі щорічно утворюють гніздові колонії, а їх зграї значно погіршують екологічний і санітарний стан міста. А подібне, у свою чергу, призводить до появи великої кількості омели в районах міських агломерацій.
Який же механізм інтенсивного розселення омели граками. У пізньозимовий і ранньовесняний періоди, коли виснажується запас плодів, якими у природі птахи живляться взимку, вони до раціону включають бруньки, зокрема, й високих дерев, де ці птахи люблять перебувати. Саме у цей час найвірогідніше первинне потрапляння на них насіння омели. Тобто, розширюється вертикальна зона поширення омели – від кущів і низькорослих дерев до високих особин.
Тим паче, однозначно можна говорити про причетність граків до значного поширення омели в горизонтальних напрямках. У літературі стверджується, що у пошуках живлення граки зазвичай долають відстані від 2 до16 км, а часом і кількох десятків кілометрів. Відстані величезні порівняно із добовими перельотами омелюхів. А тому й можливість перенесення її насіння на значні відстані стає цілком реальним. Крім того, траєкторії їх перельотів переважно прямолінійні на відміну від зигзагоподібних у традиційних поширювачів омели. Це дозволяє гракам донести її насіння до віддалених дерев у короткому часі, поки воно ще не пройшло через травний тракт та не видалилося із організму. Щоправда, період можливості донести насіння омели до віддалених об’єктів у цьому випадку може бути дещо відтермінованим. Пригадаймо про згадані раніше клейкі шнури із клоаки птахів, у вмісті яких є насіння, а також насінини, що приклеїлися до тіла птахів, і які згодом потрапляють на віддалені дерева.
7. А тепер спробуємо вияснити, чому ряд видів тополі інтенсивно заселяються омелою та служать неперевершеними постачальниками її насіння. Як вже відмічалось, граки люблять сідати на високі розлогі дерева, які височіють на відкритому просторі чи серед суттєво нижчих особин. Ми помітили, що у зимовий та рановесняний час одними із улюблених дерев для цих птахів є особини значних розмірів ряду видів тополі. Саме вони суттєво частіше і рясніше заселяються омелою, ніж поруч розміщені подібні за висотою дерева інших таксонів. Впродовж кількох останніх десятиліть доволі часто доводиться спостерігати густо заселені омелою дерева роду Тополя, які у безлистий період завдяки рясній омелі роблять враження вічнозелених і найуспішніше виконують роль своєрідної насіннєвої бази згаданого напівпаразита.
Виникає думка, що, скоріш за все, існує якийсь додатковий стимул для граків відвідувати згадані особини. Ми звернули увагу, як граки клюють ці бруньки. Вони не накидаються на них, як голодні на їжу. А споживають їх поволі, ніби розважаючись. Після кількох клювань, часом швидких, вони роблять довгу перерву, а то й зовсім більше не повертаються до цього заняття. Подібним же чином відбувається і споживання граками ягід омели. Воно теж неспішне і з великими перервами. Птахи немовби відпочивають поряд із цими кущами, зрідка зваблюючись їх ягодами. Це кардинально різниться від того, як похапцем вони поїдають корм, залишений, скажімо, для голубів.
Не виключено, що споживання тополевих бруньок і ягід омели зумовлено не стільки потребою у харчуванні, як вживанням їх як ліків чи бази якихось необхідних речовин. До того ж, загальновідомо про лікувальні властивості омели. А відносно можливості лікувального значення поїдання тополевих бруньок нас схиляє інформація про те, що у такому біопрепараті як бджолиний прополіс одними із головних складових якраз і є компоненти бруньок тополі.
Усе, викладене вище, у сукупності і схиляє до думки пріоритетності у обох випадках (як з бруньками тополі, так і з ягодами омели) лікувального значення для згаданих птахів перед харчовим запотребуванням. Правда, омела отруйна. А птахи споживають її ягоди. І тут на думку спливає інша аналогія. Відомо, що ягоди і трава конвалії звичайної у людей і багатьох тварин при їх поїданні викликають сильні отруєння. Однак лисиця і інші представники Собачих споживають їх абсолютно без шкоди, використовуючи як глистогінний засіб.
На даний час ідея лікувального значення для граків бруньок тополі і ягід омели знаходиться на рівні робочої гіпотези. На нашу думку, вона має певне пояснення, а отже і право на існування до її спростування або підтвердження у майбутньому.
8. Ілюстрація природного розвитку взаємовідносин омела – дерево. А зараз наглядно продемонструємо усю повноту циклу взаємовідносин омели та заселених нею деревно-чагарникових рослин за допомогою фотоілюстрацій і уявного діалогу між згаданими рослинами (омелою і заселеним нею деревом) та наших коментарів.
 |
| Омела:
– Чи можна із вами трохи тісніше поспілкуватися? Дерево: – Будь ласка! Ти така красива і зелена впродовж усього року. Буду раде тебе прихистити. |
 |
|
Дерево через певний часовий період: – Ой, щось вас тут уже забагато! |
 |
|
Дерево ще за якийсь час: – Тривога! Гину! Гості зовсім знахабніли, відбирають геть усю воду і поживу. |
|
А тут видно наочний результат того, як рослини омели перехопили воду і поживні речовини від верхівкової частини заселеного нею дерева тополі. Гілки всохли, а разом із ними відмерли і паразитуючі на них кущі. |
Подібним чином не поталанило дереву робінії звичайної (білої акації) та її «рідним» кущам омели |
А тут бачимо, як для обох летально закінчився так званий «взаємовигідний симбіоз» кущів омели і заселеного ними дерева. |
9. Перспектива розвитку взаємовідносин омела–деревна рослина за умови толерування існуючого стану та відсутності науково обґрунтованого господарського втручання. Останню наведену фотоілюстрацію можна було б підписати як попереджувальний вибух «біологічної бомби» (за висловом Елтона). Поки що малої «бомби» – всихання одного дерева через масивне заселення його омелою. На даний час такі випадки трапляються поодиноко. Але за умови надто ліберального ставлення до експансії омели може дійти і до задіяння великих «бомб», коли всихатимуть групи чи цілі масиви деревних рослин. Це може стосуватися і особливо цінних насаджень. Відповідну тривогу висловлюють працівники відомих дендропарків «Софіївка» в Умані та «Олександрія» у Білій Церкві. Серед потенційних жертв і ботанічні сади із їх колекціями дендрофлори.
Ми показали всю безперспективність толерування існуючих взаємовідносин омела–деревно-чагарникова рослина у період інтенсивної експансії омели.
Однак, не всі поділяють думку про необхідність інтенсивної боротьби з її навалою. Нерідко завзяті за своєю цілеспрямованістю, а не за об’єктивною виваженістю, природолюби та екологи виступають проти активної боротьби з омелою. Можливо їх тішить, що ця рослина лише «напів» паразит.
Часом посилаються на теорію, що паразит не до кінця пригнічує заселену рослину, а «дозволяє» їй жити і тим самим продовжує життя собі. Як бачимо, щодо омели це не зовсім так. Та й за час існування такого «симбіозу» особини омели продовжили себе не в одній молодій рослині. У репродуктивному плані їх плем’я відтворилося і примножилося, можна і на упокій.
Також не зовсім коректне посилання, що у Західній Європі омела на деревах теж присутня і тому нам цим питанням не потрібно особливо турбуватися. Однак, там у містах заселені омелою десь 5-7(8)% деревно-чагарникових рослин, тоді як у нашій країні в міських агломераціях частка таких особин доходить до третини.
Ще інше обґрунтування такого спротиву – що це лікарська рослина. Така позиція не витримує жодної критики. По-перше, дефіциту омели як лікарської сировини не спостерігається, як і помітних масштабів її заготівлі. По-друге – на забруднених урбогенних територіях, про які перш за все і йде мова, лікарську сировину не можна заготовляти із санітарно-гігієнічних міркувань.
Наступний аргумент: омела служить пристанищем і джерелом живлення для птахів. Антитеза: а до минулого століття, коли не було інтенсивної експансії омели, як птахи обходилися без її значної участі у фітоценозах? Саме тоді і була природна гармонія між птахами і окремими випадками наявності омели. На даний час відбулося порушення багатовікової рівноваги у таких відносинах. Потурання цим процесам – це заганяння проблеми у глухий кут. І чим пізніше суспільство це зрозуміє – тим складнішим буде вирішення такої ситуації. Хоча й на даний час в окремих регіонах експансія омели зайшла так далеко, що можливо ми вже знаходимося щодо неї у тому глухому куті. Але того ще просто не усвідомили.
Тому вихід із даного становища далеко непростий. І в першу чергу у суспільно-громадському (так це назвемо) аспекті. Бо усе може зрушитися із мертвої суспільної точки зору байдужості лише за умови широкого усвідомлення небезпечності ситуації та бажання її змінити. Що досить непросто як у економічному, так і в екологічному аспектах. Занедбану хворобу складно лікувати. А тут рівень занедбаності зашкалює. Про якісь профілактичні заходи говорити не доводиться. Час втрачено, не скориставшись із його можливостей.
Практично ніяка обґрунтована результативна боротьба у всеукраїнському масштабі із катастрофічним заселенням омели не ведеться. Та й вести її у організаційно-правовому вакуумі, що навколо цього питання склався, важко.
 |
| На жаль, подібний пейзаж все частіше стає звичним для парків у їх безлистому стані |
Для цього потрібна наявність ряду передумов. По-перше – визнання такого явища у відповідних регіонах екологічною катастрофою. По-друге, повинна існувати державна політика щодо дослідження існуючого стану, включаючи вивчення ряду еколого-біологічних особливостей омели та їх зв’язків із іншими складовими цього процесу, які нині дозволяють напівпаразиту займати панівне становище у багатьох дендроценозах. Існуючі рекомендації боротьби із заселенням омели, на нашу думку, у взаємовідносинах омела–деревно-чагарникова рослина спираються на стан позавчорашнього дня. Вони не враховують суттєвих змін у взаємовідносинах компонентів цих біогеоценозів, які сталися в останні десятиліття. Тому їх виконання дає лише обмежений тимчасовий результат, якщо взагалі дає.
А реально вплинути на ситуацію можна буде лише тоді, коли господарським заходам передуватимуть наукові дослідження широкого спектру, на основі яких будуть розроблені практичні рекомендації.
На ситуацію із засиллям омели громадськість і науковці звернули увагу лише останнім часом. І вивчення цієї проблеми проводяться практично на волонтерських засадах. Без жодної загальнодержавної програми, матеріальної підтримки чи заохочення. За прикладами не треба далеко ходити. Так, за часів міністра освіти Д. Табачника в університетських ботанічних садах були ліквідовані посади наукових співробітників. Таким чином працівники, які вивчали загальнобіологічні питання рослинного світу виходячи із специфіки кожного регіону (включно з проблемами омели), були переведені на значно нижчі тарифні ставки, а фактично – прирівняні до працівників самої низької кваліфікації. А це не сприяє закріпленню на об’єктах чи напрямках досліджень серйозних наукових кадрів, а тим паче – залучення молодих. До того ж, постійно відбувається так зване впорядкування (читай: скорочення) посад штатного розпису. Тому виникає питання: так куди ж ми йдемо? Схоже, що широкими кроками прямуємо у напрямку сприяння глобальній екологічній катастрофі. Але це не дуже кого хвилює, бо, на наш погляд, домінує суцільна байдужість та немає розуміння всієї складності становища, яке склалася.
От на цій песимістичній ноті і підходить час поставити крапку щодо піднятого проблемного питання. Проте, десь ще жевріє надія, що ситуація зміниться. На загрозливість такого стану буде нарешті звернено відповідну увагу, з’явиться більша зацікавленість у подібних дослідженнях, а висновки, зроблені на їх основі, будуть «кимось» (від кого реально щось буде залежати) сприйняті. Тож поки що насмілимося поставити три крапки…
Анатолій Івченко – провідний інженер
відділу лісівничо-ботанічних досліджень Ботанічного саду
Національного лісотехнічного університету України,
кандидат с.-г. наук, ст. наук. співробітник, Львів.
Круглий стіл «Формування ключових компетентностей гуртківців у творчому учнівському об’єднанні «Юні мисливствознавці» НЛТУ України – ЛОЦЕНТУМ, Львів
У Національному лісотехнічному університеті України 23 жовтня 2021 року відбулося засідання круглого столу на тему «Формування ключових компетентностей гуртківців у творчому учнівському об’єднанні «Юні мисливствознавці» - складова екологізації позашкільної освіти у векторі сталого розвитку». Засідання відбулося у відкритому форматі, до участі запрошувалися усі бажаючі.
Присутні ознайомилися із досвідом навчання учнівської молоді основам мисливствознавства (на прикладах провідних країн Європейського Союзу), обговорили навчальну програму «Юні мисливствознавці», форми та методи роботи з вихованцями у творчому учнівському об’єднанні.
Участь в обговоренні, яке тривало понад дві години, взяли відомі Львівські науковці, лісівники та мисливствознавці, педагоги позашкільної освіти, представники громадських організацій та засобів масової інформації:
Лавний Василь Володимирович - проректор з наукової роботи НЛТУ України, доктор сільськогосподарських наук, професор;
Казимир Михайло Миколайович - співавтор навчальної програми «Юні мисливствознавці», директор комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді», кандидат сільськогосподарських наук;
Бурмас Василь Романович - начальник відділу охорони, захисту лісу та мисливського господарства Львівського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України;
Делеган Іван Іванович - співавтор навчальної програми «Юні мисливствознавці», доцент кафедри лісівництва НЛТУ України, кандидат сільськогосподарських наук, директор Львівського обласного відокремленого підрозділу громадської спілки «Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь»;
Хоєцький Павло Богданович - керівник гуртка «Юні мисливствознавці», доктор сільськогосподарських наук, професор Національного лісотехнічного університету України;
Герус Ірина Ігорівна – депутат Львівської обласної ради, голова депутатської комісії з питань освіти, науки та інновацій;
Куртяк Богдан Михайлович - завідувач кафедри епізоотології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, доктор ветеринарних наук, професор;
Ничта Наталія Любомирівна - практичний психолог, кандидат наук з державного управління;
Депа Роман Іванович - голова громадської організації «Карпатське братство Діани»;
Ляляєв Дмитро Григорович - голова громадської організації Українське мисливське товариство «Тур»;
Веремій Наталія Вячеславівна - дійсний член Кінологічної спілки України, власник акредитованого розплідника мисливських собак;
Руденко Юрій Анатолійович – журналіст журналу «Лісовий і мисливський журнал»;
Палас Віктор Григорович – кореспондент інформаційного агентства «Стоп корупції ТВ»;
Бедернічек Тимур Юрійович – кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України (м.Київ);
Давидюк Олександр Павлович – головний мисливствознавець державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство»;
Кульчицька Ольга Іванівна – заступниця директора з навчально-виховної роботи КЗ ЛОР «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді»;
Бойко Леся Федорівна – завідувачка методичного відділу КЗ ЛОР «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді»;
Федорович Андрій Михайлович – завідувач відділу екології та біології КЗ ЛОР «Львівський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді» та інші запрошені.
Учасники круглого столу висловили позицію, що створення та функціонування гуртка є актуальним, відповідає вимогам сьогодення і забезпечує надання учнівській молоді якісної позашкільної освіти.
За результатами засідання напрацьовано резолюцію круглого столу, з якою буде ознайомлено органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, представників громадськості, засоби масової інформації та усіх зацікавлених осіб.
Іван Делеган, Михайло Казимир
Колектив Національного лісотехнічного університету України висловлює глибоке співчуття
директору Страдчівського навчально-виробничого комбінату СВИСТКУ Михайлу Михайловичу
з приводу тяжкої втрати – смерті матері
Меланії Миколаївни.
Важко знайти слова, які би могли зменшити душевну біль від втрати рідної людини – смерті матері.
Царство небесне та земля її пухом. Поділяємо Ваше горе, сумуємо разом з Вами, підтримуємо Вас у годину скорботи.
Колектив університету
