Восени 1921 р. при університеті було створено таємну Українську високу технічну школу (УВТШ), у якій діяло чотири факультети. На одному з них —лісовому (з 1923 р. — лісо-агрономічному) — функціонувало 27 кафедр, навчання на яких здійснювалося на основі програми Празької політехніки. Заняття проводили таємно у приміщеннях українських організацій. По закінченні першого курсу, а згодом і другого, студенти продовжували навчання за кордоном, здебільшого у Данцігу. Ректорами УВТШ спочатку був доктор природничих наук Ю. Гірняк, а пізніше інженер В. Лучків та лісовий інженер, колишній шеф лісового департаменту в Державному секретаріаті земельних справ ЗУНР, професор В. Левицький. Професор Всеволод Левицький був деканом лісогосподарського факультету, викладав дендрологію, деревинознавство, лісовпорядкування, лісову ентомологію та оцінювання лісу. Серед педагогів, які здійснювали навчальний процес у 1923–1924 рр., були професор Іоникій Шимонович (право, лісова інженерія), доктори Чайковський (математика), Марітчак (публічне право), доцент Володимир Занько (зоологія), інженери Осип Васюта (загальна та лісова інженерія), Євген Архипенко (рільництво, ландшафтознавство, рибальство), Володимир Бартош (геологія, рільнича геологія, мінералогія), Вітольд Монастирський (землемірна справа, креслярство, теорія помилок), Федецький (нарисна геометрія), Геронім Глібовицький (управліннялісом), Степан Ваврик (фітопатологія), В. Лучків (фізика). До останнього дня існування УТУ природознавство у ньому викладав професор Микола Мельник (1875–1955) —у майбутньому завідувач кафедри ботаніки та ґрунтознавства Львівського лісотехнічного інституту. Він був головоюфізіографічної комісії НТШ, яка розробила програму заповідання природних об’єктів Західної України, склав мапи поширення основних рослинних формацій на етнічних українських територіях, а також «Українську номенклатуру вищих рослин».Заняття в УВТШ відбувалися в різних місцях, зокрема у фабричних забудовах архітектора Левинського, розташованих на вул. Потоцького (тепер — Генерала Чупринки), де мешкало і працювало багато викладачів, у приміщенні Товариства ім. Петра Могили на вул. Супінського, 121 (нині —М. Коцюбинського). Споруджений з ініціативи священика Застерця і секретаря товариства «Просвіта» Степана Шаха, цей будинок призначався для української молоді. Для студентів УТУ перший поверх будинку № 120 на вул. св. Марка(тепер — О. Кобилянської) віддав монаший орден сестер Василіянок. Видавничу діяльність університет здійснював у друкарні монахів ордену Василіян у Жовкві. Фінансовими справами УТУ опікувалася Кураторія українських високих шкіл. Університет функціонував на пожертви студентів та їхніх родин, а також на зібрані у країта за кордоном кошти. Так, лише у 1924 р. від американської діаспори було отримано 2800 доларів США. У травні 1925 р.в «Лотереї» Кураторії українських високих шкіл таємно було розіграно десять полотен відомих малярів О. Новаківського, П. Холодного та П. Ковжуна. Прикметно, що у 1925 р. в умовах матеріальної скрути Кураторія УТУ відмовилася від пропозиції комуністичної організації «Допс» перебудувати структуру УТУ європейського типу на зразок радянських вищих навчальних закладів та від можливої фінансової підтримки Радянського Союзу. З іншого боку, для Кураторії була неприйнятна ідея міністра освіти Польщі Станіслава Грабського створити в одному з міст офіційний університет «русинської народності» — «StudiumRutenikum». Таку ідею міністерство почало нав’язуватиу 1924 р. Востаннє, у 1929 р., воно пропонувало створити «русинський» університет у Варшаві. Через жорстке переслідування поліції діяльність УВТШу 1926 р. припинилася. Відтоді єдиними осередками національної лісівничої науки залишились Український вільний університет у Празі та Українська господарська академіяна еміграції в Подєбрадах (Чехословаччина). Професорами лісівництва тут були автор ґрунтовної монографії «Ліси і лісове господарство України» Б. Іваницький і фахівецьіз лісівництва та лісовпорядкування М. Косюра.