Як свідчать архівні матеріали, у 1938 р. митрополія закупила ліс площею 4 тис. га у Лозині, що біля Янова, на базі якого було засновано Янівське дослідне лісництво та Лісову науково-дослідну станцію у Страдчі. На кошти українських лісівників споруджено пам’ятний хрест. Лісову науково-дослідну станцію освячували у 1940 р. уже таємно. На той час дослідження здійснювали 17 науковців на чолі з доцентом кафедри ботаніки Львівського лісотехнічного інституту Андрієм П’ясецьким. Серед них — О. Когут, Б. Котецький, А. Полутренко, Б. Паньківський, В. Сліпко, Б. Рак та інші. У Львівському історичному архіві зберігся лист, підписаний провідними науковцями на чолі з А. П’ясецьким, до митрополита А. Шептицького від серпня 1941 р., в якому вчені зверталися з проханням «піддержати ... заходи перед владою генерал-губернаторства, щоб воно дало згоду на вдержання Українського лісового науково-дослідного інститутуу Львові ... з метою бути осередком науково-дослідної праціта виховання фахових сил для лісівництва у Галичині». Після розстрілу німецькими окупантами Андрія П’ясецького (1909–1942) — міністра лісів в уряді Ярослава Стецька —митрополит Шептицький особисто почав опікуватися роботою науково-дослідного інституту.
У серпні 1943 р. він навіть звернувся до адміністрації дистрикту «Галичина» з вимогою:«...щоби корисна праця українських лісівників, розпочата з Божим благословенням, була дальше продовжена. Тому прошу забезпечити дальше існування українського лісового науково-дослідного Інституту у Львові та дослідного лісівництва в Янові з метою ведення дослідних праць і вишколу фахових сил, як це в моїй ініціативі 1938 р. було подумано». Незважаючи на великі зусилля вчених — працівників Українського лісового науково-дослідного інституту і самого митрополита Шептицького — в часи воєнного лихоліття, після 1944 р., він припинив існування в умовах радянського окупаційного режиму.