У Статуті ООН містяться основні принципи міжнародних відносин: суверенна рівність держав-членів, добросовісне виконання зобов’язань; вирішення суперечностей мирним шляхом; недопустимість силових дій або погроз застосування сили; непорушність кордонів та дотримання територіальної цілісності держав; непорушність суверенітету кожної держави тощо.
Виглядає, що з моральної точки зору, мету і принципи ООН сформульовано логічно, обґрунтовано, грамотно, відповідно до цивілізованих етичних норм.
Однак, що маємо насправді?
На прикладі війни Росії проти України, можемо переконатись, що «сильніші» держави диктують свої умови, встановлюють вигідні для них правила, а менші, «слабші» держави борються за виживання. В таких умовах, якщо «слабші» держави мають можливіть вижити – то добре, якщо ні – то це їхні проблеми.
Аналізуючи нинішню ситуацію в Україні, необхідно звернути увагу на гарантії Будапештського меморандуму. Цей «Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» був підписаний 5 грудня 1994 року між Україною, Російською Федерацією, Великою Британією та США. Пізніше приєдналися Франція і Китайська Народна Республіка. У першому пункті цього меморандуму зазначено «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов'язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України». У четвертому пункті зазначено «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю, в разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об'єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї».
Отже, зі змісту цього договору випливає, що Україна отримала гарантії від держав-підписантів Будапештського меморандуму про забезпечення незалежності, суверенітету і територіальної цілісності. В реальності Україна не отримала обіцяних гарантій безпеки в обмін на відмову від ядерної зброї. Коли російська армія захопила Кримський півострів (20 лютого 2014 р.), а пізніше (01 березня 2014 р.) частини Донецької і Луганської областей, держави-гаранти замість того, щоб виконати свої зобов’язання щодо забезпечення незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, виразили «глибоку стурбованість» російськими діями.
Президент Росії Путін зрозумів, що за злочинні дії (війна проти Грузії, 2008 р. – захоплення Абхазії та Південної Осетії; захоплення Кримського півострова та частини Донецької і Луганської областей, 2014 р. та ін.) ніхто не притягає його до відповідальності, наказав 24 лютого 2022 російським військам розпочати терористичну війну на території України. Президент Росії Путін називає це «військовою операцією» проти України.
Держави-гаранти вирішили не втручатися в цю війну, спостерігаючи, як російська терористична країна на чолі з Путіним вбиває мирних цивільних людей та руйнує інфраструктуру в Україні.
Деякі фахівці (науковці, дипломати, політики) вважають, що Будапештський меморандум містить політичну складову. На їхню думку, це не юридичний документ. В такій ситуації виникає питання – а чим би відрізнявся цей документ для російської терористичної країни на чолі з Путіним, якщо б мав юридичне значення? Невже хтось може повірити, що Путіна та владу Російської Ферерації лякають юридичні норми? Як показує світовий досвід, терористи діють за своїми злочинними правилами.
В нинішній ситуації, в якій опинилася Україна сам на сам із російським агресором, виникає питання, чи можна вважати держави-гаранти Будапештського меморандуму співучасниками цього страшного злочину? Я вважаю, що так. Оскільки бездіяльність у цій ситуації можна трактувати як співучасть у злочинних діях. Держави-гаранти повинні діяти не тільки дипломатичних шляхом, допомагати Україні зроєю та ліками, а брати безпосередню участь в обороні України, захищати її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. В іншому випадку можемо вважати, що не тільки Російська Федерація не дотримуємться міжнародних договорів/угод, але й держави-гаранти Будапештського меморандуму не виконують взяті на себе зобов’язання.
З наведеного випливає, що міжнародні угоди не діють.
Щоб краще зрозуміти, як виглядає сьогодні світовий порядок, я попробую це подати у більш зрозумілій формі. Уявіть собі таку картину… Добрий, працьовитий господар, власник будинку і земельної ділянки, чесно та законно працює, робить все можливе, щоб покращувати добробут своєї родини, а по сусідсту проживають 2 групи осіб. Одна група – дикуни, грабіжники, убивці, злочинці, терористи, нелюди, озброєні до зубів, у кількості 5-7 осіб, а інша група – цивілізована, з високими моральними якостями, добре озброєна, складається з 20-25 осіб. Група дикунів, терористів захоплює земельну ділянку та заходить у хату господаря і руйнує та грабує все, що бачить, б’є господаря та вимагає, щоб той погодився працювати на них і діяв за їхніми злочинними правилами. Друга група (цивілізована) спостерігає, як група дикунів, терористів вбиває господаря та нищить його майно, яке було зроблене важкою працею господарем, його батьками, дідами впродовж тривалого періоду часу. Ця група настільки «цивілізована», з такими «високими моральними якостями», що не хоче втручатися в цю війну. Члени цієї групи вважають, що це їх не стосується. Вони не хочуть, щоб група дикунів, нелюдів, терористів на них образилась, а потім нападала і на них. Ця «цивілізована» група настільки «морально вихована», що навіть готова запросити до себе додому дружину господаря та його дітей для надання їм захисту, а господареві готові допомогти зброєю, їжею та медикаментами для лікування своїх ран… Приблизно так виглядає сьогоднішній світовий порядок. Цей порядок можна сміло назвати «законом джунглів» – виживає сильніший.
Саме тому сьогодні необхідно негайно і кардинально змінити світовий порядок, захистити людей від нелюдів, від терористів. Світова спільнота зобов’язана відноситись до терористів як до терористів, а не як до партнерів чи суб’єктів міжнародного права.
Можемо точно підтвердити, що сьогодні діяльність ООН не відповідає викликам сучасності. Підписані міжнародні документи (договори та угоди) дуже мало реалізовуються, вони мають більш теоретичний, рекомендаційний характер. Треба звернути увагу на те, що діючі міжнародні структурні органи ООН обмежені як юридично, так і політично. ООН не є світовим урядом, оскільки це міжнародна організація суверенних держав.
Аналізуючи Статут та принципи ООН, а також дії цієї світової організації, можна зробити висновок, що у зв’язку з глобальними проблемами (міждержавні та міжнаціональні конфлікти, голод тощо), в наш час необхідне структурне та правове реформування ООН. Кадрова система, яка налічує понад 30 тисяч працівників і поглинає значну частину бюджету Організації, потребує змін, відповідно до існуючих глобальних проблем людства.
В нинішніх міжнародно-правових умовах, ООН не може забезпечити ефективне міжнародне співробітництво, а особливо мир та безпеку в світі.
Який сценарій можна запропонувати в наш час, щоб забезпечити належний світовий порядок?
Нашу планету необхідно розглядати як єдине ціле. Відповідно до такої концепції, повинні формуватись міжнародні відносини (політичні, правові, екологічні, економічні та ін.) як системи сукупностей заходів і дій, спрямованих на досягнення глобальних цілей та врахування інтересів кожної людини, кожної нації, кожної держави.
Саме тому потрібний спеціальний міжнародно-правовий механізм, спрямований на вирішення глобальних проблем.
На мою думку, логічний, аргументований шлях – це створення рівних прав та обов’язків для населення всіх держав світу, тобто розроблення і прийняття Міжнародної Конституції Землі. Дана концепція відповідає сучасним міжнародним викликам, що стоять перед людством.
Незважаючи на існуючі недоліки структурного та міжнародно-правового характеру ООН, нині тільки Генеральна Асамблея ООН має можливість створити правові умови для прийняття й реалізації Міжнародної Конституції Землі – міжнародно-правового акта, покликаного забезпечити мир та безпеку всіх мешканців нашої планети.
Генеральна Асамблея ООН повинна б забезпечити створення Міжнародної Конституційної Асамблеї, яка б складалася з представників всіх держав світу. Зрозуміло, що до цієї Конституційної Асамблеї треба обирати відповідних фахівців.
Підготовка та прийняття Міжнародною Конституційною Асамблеєю Міжнародної Конституції Землі має виконуватись всіма державами світу в обов’язковому порядку. В іншому випадку, відповідно до нинішніх демократичних принципів ООН у сфері міжнародних відносин (наприклад, добросовісне виконання зобов’язань держав-членів) результати будуть ті, що й сьогодні – «закон джунглів»: виживає сильніший.
Іон Дубовіч, проф. НЛТУ України
