Професор Генсірук опублікував численні наукові статті та монографії. Науковий доробок Степана Антоновича Генсірука становить 840 наукових праць, зокрема 30 фундаментальних монографій. Під його керівництвом були захищені 28 кандидатських та п’ять докторських дисертацій. Його книги «Ліси України» та «Українська енциклопедія лісівництва», опубліковні у роки коли він працював в НЛТУ України (ЛЛТІ та УкрДЛТУ на той час) отримали високу оцінку фахівців усього світу. У них вперше були представлені такі важливі питання: еволюція лісів і лісового господарства в нашій країні; типологічна характеристика лісів; теоретичні основи комплексного лісогосподарського районування як основи сталого ведення лісового господарства; механізми лісовідновлення та лісовідтворення в букових, дубових і смерекових лісах Карпат; системи управління лісами для оптимізації лісокористування, підтримки природного відтворення основних деревних порід та вирощування високопродуктивних і біологічно стійких лісових насаджень; принципи поширення лісів у природних зонах України; теоретичні підходи до сприяння покращенню агрондшафтів щодо їх соціально-економічних, візуальних та екологічних компонентів; механізми забезпечення стійкості лісових екосистем та збереження біорізноманіття.
У 1991 р. проф. Генсірука С.А. обрано дійсним членом чотирьох спеціалізованих академій: інженерної, екологічної, лісівничої і технологічної кібернетики. Водночас він є дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка. У 1993 році професору С. Генсіруку присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України, у 1998 він став Лауреатом державної премії України в галузі науки і техніки за десять фундаментальних монографій з проблем лісівництва і охорони природи. У 1995 році удостоївся почесного звання “Заслужений працівник народної освіти України” та відзнаки “Відмінник лісового господарства України”. Вперше з часу заснування Міжнародна спілка лісових дослідницьких організацій (IUFRO) нагородила українського вченого-лісівника С.А. Генсірука Великою золотою медаллю і дипломом Лауреата IUFRO (2000 р.).