Є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. День, який явив світові Шевченка – великого сина великого народу.

У Національному лісотехнічному університеті України відбувся літературно-мистецький вечір присвячений 205-й річниці від дня народження Тараса Шевченка «Шевченко – це Україна, Україна – це Шевченко», який організував Народний Дім.

«Наше свято ми присвячуємо генію українського народу, великому патріоту України, її Пророку. Пошана і вдячність наповнюють серця усього людства, бо Тарас ШЕВЧЕНКО – не тільки співець України, він митець на всі часи, на всі віки для всіх людей на землі. Ми пишаємось тим, що він – наш земляк, і прагнемо бути гідними його нащадками», – емоційно зазначив ведучий.

До Шевченкового свята в нашому університеті завжди готуються дуже скурпульозно, стараючись через слово, через пісню, через танець донести всю велич Кобзаря. Розпочався вечір із твору «Реве та стогне Дніпр широкий», який  виконав чоловічий хор «Гомін» під керівництвом диригента Цигилика Олега Івановича. Впродовж вечора учасники хору виконали твори «Заповіт» та «Думи мої».

Під час літературно-музичного вечора учасники Студії художнього слова, що працює при Народному Домі нашого університету, представили постать Тараса Шевченка як поета, людину тонкої натури та патріота.

 Ведучий вечора підкреслив, що «Кобзар» в нашій історії – це не просто книга, це сплав непримиренності до катів і неприйняття духовного рабства. Вона призначена «для пробудження усіх синів у всі століття», як сказав поет. Недарма її називають українською Біблією, яка створює навколо себе таку духовність, в якій мають виростати всі покоління народу. Сам народ визнав «Кобзаря» своєю безсмертною книгою.

Доля Тараса Григоровича і доля України – невіддільні. Шевченко жив Україною, за неї страждав, для неї гартував свою волю, для її пробудження і визволення писав своє неопалиме безсмертне пророче слово, утверджуючи віковічне прагнення українського народу до волі. Його слова і у наш час закликають до пробудження. У складні для України часи борці за справедливість зверталися саме до Шевченкового слова і випускник нашого університету один із них. Сашко Капінос – Герой Небесної Сотні, кагорти патріотів, які віддали своє життя за Україну. Він був націоналістом, щирим та  відвертим, мав чітку позицію.

Під час вечора студенти читали поезію Тараса Шевченка, переплітаючи декламації з біографічними фактами життя письменника, майстерно представляли фрагменти його геніальних творів та зіграли невелику театральну сцену із твору «Гайдамаки».

Доповнили святкову програму Народний ансамбль танцю «Полонина» НЛТУ України та Зразковий театр пісні Львівського будинку вчених «Горличка».

Завершили Шевченківський вечір традиційним спільним виконанням «Заповіту».

Шевченко – це Україна, Україна – це Шевченко! Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна, і український народ, який пам’ятає його заповітні слова.

Юлія Гербут