У роботі семінару взяли участь ректор, академік НАН України, д.е.н., проф. Юрій Туниця, перший проректор, проф. Микола Адамовський, проректор з наукової роботи, проф. Василь Лавний, проректор з науково-педагогічної виховної роботи та міжнародних зв'язків, доц. Микола Борис та представники всіх навчально-наукових інститутів НЛТУ України. Були презентовані дві підготовлені доповіді.

На семінарі розглянуті теоретико-методологічні та дидактичні проблеми екологізації навчальних програм, практичний досвід вітчизняних та зарубіжних вищих навчальних закладів та загальні, галузеві і регіональні особливості та перспективи підготовки фахівців для сталого розвитку.

Учасники науково-методичного семінару визнають, що ключову роль у перебудові системи освіти мають відігравати університети, як суспільні інститути, які забезпечують формування основного ресурсу майбутнього суспільства сталого розвитку – людського капіталу нової якості, визначають стратегії, програми і технології побудови такого суспільства – екологічної цивілізації з немеркантильним еколого-економічним способом мислення і господарювання та переходом людства від ірраціональної однобокої експлуатації природних ресурсів до раціональної співпраці людини з природою.

Для цього, насамперед, необхідна наскрізна екологізація освіти, насичення її проблематикою сталого розвитку з метою формування у кожного випускника навчального закладу екологічної компетентності як цілісної соціально-професійної властивості його особистості. Когнітивна (знання, навички, вміння), ціннісно-смислова (переконання), емоційно-вольова (готовність до діяльності) та конативна (поведінка, досвід) складові екологічної компетентності фахівця в сукупності зумовлюють його гармонійну взаємодію з довкіллям та соціальним середовищем у всіх сферах його життєдіяльності.

Мета екологізації освіти повинна знайти відображення в моделях фахівця при розробці стандартів вищої освіти. Для цього потрібно за допомогою експертів переглянути перелік та зміст професійних завдань, відобразити в них вимогу формування екологічної компетентності як складової загальної соціально-професійної компетентності фахівця.

Формування екологічної компетентності випускника навчального закладу відбувається з урахуванням того, що сферами її вияву є не лише його професійна діяльність (виробнича, наукова, педагогічна, консалтингова, управлінська тощо), а й соціально-економічна загалом (споживання, господарювання, фінансова тощо), політико-правова, духовна, сімейно-побутова, культурно-дозвільна.

Учасники науково-методичного семінару вважають, що реалізація завдань екологізації освітньої діяльності можлива за умови дотримання засад безперервності; виховання у студентів відчуття цінностей, які лежать в основі освіти для сталого розвитку; інтегрування (насичення) в усі дисципліни шляхом розкриття їх залежності і впливу на екологічні системи (довкілля); активного залучення студентів до природоохоронної діяльності; запровадження системи діагностики результативності екологізації освіти на основі моніторингу процесу формування екологічної компетентності випускника та використання результатів діагностики для управлінського впливу на навчальний процес.

Можливими шляхами екологізації змістового компоненту освіти у контексті парадигми сталого розвитку, які потребують системного осмислення науково-освітянською спільнотою і широкого впровадження на практиці, є такі:

• внесення до навчальних планів нових навчальних дисциплін, які відображають тенденції екологізації суспільної діяльності та виникнення відповідних нових напрямів наукових досліджень;
• оновлення змісту традиційних дисциплін, доповнення чи акцентування екологічних аспектів у тематично доречному навчальному матеріалі;
• підготовка фахівців з принципово нових спеціальностей у відповідь на нові виклики сучасного світу та нові підходи до вирішення глобальних та регіональних проблем, керуючись підходами ООН щодо екологічної економіки і робочих місць «економістів-екологів»;
• реалізація узгоджених на міжнародному рівні підходів до підготовки фахівців для сталого розвитку шляхом викладання відповідних дисципліни не лише для студентів і аспірантів а й викладачів (тренінги, перепідготовка за принципом «навчання тих, хто навчає») та посадових осіб різних сфер людської діяльності;
• забезпечення наскрізної еколого-економічної підготовки фахівців усіх спеціальностей упродовж усього періоду навчання;
• екологізація освіти повинна базуватися на принципах екологічної економіки.

Для досягнення поставлених цілей учасники семінару

ухвалили:

1. Вважати проведення семінару та його підсумкові результати внеском у виконання університетом зобов'язань України, взятих на Конференції ООН зі сталого розвитку «Ріо+20» в рамках ініціативи «Екологізація освіти: внесок України (Greening of education: Ukraine’s Contribution)» та досягнення Цілей Сталого Розвитку: Україна (2017), зокрема Цілі 4 «Якісна освіта».
2. Продовжити діяльність університету з екологізації навчальних програм, розвитку нових напрямів підготовки фахівців для сталого розвитку науково-методичних досліджень, виховної та просвітницької діяльності й рекомендувати створити на базі НЛТУ України Центр перепідготовки науково-педагогічних кадрів для сталого розвитку.
3. Визнати формування екологічної компетентності фахівців у питаннях сталого розвитку одним із найважливіших завдань системи освіти на сучасному етапі.
4. Просити Міністерство освіти і науки України:

- сприяти підготовці та внесенню до національного Класифікатора професій ДК 003:2010 нової професії – «економіст-еколог», за якою на підставі результатів виконання спільних європейських проектів програми Tempus-Tacis університети України готують фахівців на першому (бакалаврському) і другому (магістерському) рівнях;

- включити екологічну компетентність до складу ключових компетентностей, що формуються в результаті навчання на всіх рівнях системи освіти та професійної підготовки;

- відповідно до п.4.7 Національної доповіді Цілі Сталого Розвитку: Україна (2017), забезпечити, щоб усі учні та студенти здобували знання і навички, необхідні для сприяння сталому розвитку, у т.ч. шляхом навчання з питань сталого розвитку та сталого способу життя, усвідомлення цінності культурного різноманіття і вкладу культури в сталий розвиток;

- переглянути освітні стандарти і кваліфікаційні вимоги з метою встановлення їх відповідності сучасним потребам збалансованого суспільного розвитку, завданням освіти в інтересах сталого розвитку та урахуванням вимог формування екологічної компетентності випускників навчальних закладів;

- передбачити в навчальних планах усіх напрямів підготовки нормативну дисципліну «Основи сталого розвитку», а в магістерських програмах – дисципліни, які розкривають питання екологізації професійної діяльності.

5. На основі пропозицій учасників семінару, узагальнення передового досвіду Національного лісотехнічного університету України у процесі розроблення програм наскрізної екологічної підготовки фахівців, розкриття екологічного потенціалу дисциплін, запровадження нових сучасних магістерських програм з екологобезпечних і ресурсоощадних технологій, економіки довкілля й природних ресурсів, а також проведення виховних і просвітницьких заходів, науковому комітету семінару доопрацювати проект Рекомендацій щодо змін і доповнень до стандартів освіти і звернутись до Міністерства освіти і науки України для прийняття відповідних рішень.
6. Активізувати зусилля закладів освіти щодо налагодження партнерства з владою, бізнесом, науковими установами та громадськістю в справі забезпечення громадян достовірною інформацією про стан довкілля, якість життя населення, про природні й техногенні загрози і ризики, можливі шляхи їх усунення та забезпечення сталого розвитку.
7. Активізувати роботу над удосконаленням нормативно-правового забезпечення функціонування механізму дієвого громадського контролю за станом довкілля та якістю життя населення як такого, що сприяє інтеграції принципів сталого розвитку в діяльність органів місцевого самоврядування.
8. Закликати усі суспільні інституції сучасного суспільства – освіту, науку, ЗМІ, церкву, бізнес, громадські організації – до об’єднання зусиль задля утвердження цілей та принципів сталого розвитку в практиці соціально-економічних перетворень в Україні.
9. Рекомендувати університетам України розробити і втілити у життя стратегії перетворення студентських містечок у взірцеві осередки сталого розвитку території як модельні об’єкти сталого розвитку суспільства на основі міжнародних систем оцінювання усіх аспектів сталого розвитку студмістечок (напр. Green Metrics та Sustainability Tracking, Assessment & Rating System – STARS), застосування підходів еко-дизайну, озеленення території, широкого спектру еко-інновацій у сфері енергозбереження, ресурсокористування, менеджменту відходів, адаптації до змін клімату, відповідального споживання та високоетичних моделей поведінки.
10. Провести міжуніверситетський науково-методичний семінар у вересні-жовтні 2019 р. для налагодження зв’язків у сфері еколого-економічної підготовки кадрів для сталого розвитку та Другу міжнародну конференцію у жовні 2020 року, а також запровадити постійно діючі семінари.
11. Розглянути на засіданні кафедри екологічної економіки можливість включення вибіркової дисципліни «Фізична економія» у навчальні плани освітньо-професійної програми «Економіка довкілля і природних ресурсів».

12. Розглянути результати проведення науково-методичного семінару «Проблеми еколого-економічної підготовки кадрів для сталого розвитку» на засіданнях Вченої ради ІЕЕМ та Вченої ради НЛТУ України.