З середини лютого до кінця червня 2019 року студенти кафедри Лісопромислового виробництва та лісових доріг НЛТУ України навчалися за програмою обміну Erasmus+ в Університеті міста Вальядолід (UVa, Іспанія). Ірина Браговська, Тарас Челяпіс, Стас Горзов – це трійка лісотехніків, яка цілий семестр здобували новий досвід, покращували фахові знання та рівень англійської мови в Іспанії.

Ірина Браговська, студентка групи ІН-31, поділилася з нами своїми враженнями від навчання в Університеті міста Вальядолід та поїздки загалом: «В Університеті міста Вальядолід навчалася лише я. В сусідньому містечку Паленсія, що 20 хвилин їзди швидкісним поїздом від Вальядолід, навчалися – Тарас Челяпіс (ст.гр. ЛІ-51) та Стас Горзов (ст.гр. ЛІ-31)».

Як так сталося, що ти поїхала вчитися в Іспанію?

На початку другого семестру 2 курсу я отримала емейл від моєї кафедри, про можливість навчатися в Іспанії. Ця ідея видалася мені дуже цікавою та перспективною. Однією з умов навчання за програмою обміну Erasmus+ є знання англійської мови на рівні В1, В2. З першого курсу навчання в НЛТУ я приділяла багато уваги англійській, тому вирішила спробувати. Як завжди, найнуднішою частиною в підготовці було збір документації, але це було того варте. Адже через пів року прийшла позитивна відповідь на мою заяву до Університету міста Вальядолід, що в Іспанії.

Як проходило знайомство з групою, привикання до чужого універу, міста?

Навчання почалось майже одразу після оформлення всіх необхідних документів, так як я зробила все швидко, то в мене був час на адаптацію. Знайомитися було легко, адже всі дуже відкриті та щирі. Всі ми були в чужій країні, університеті, а в таких умовах люди швидше знаходять собі друзів. На початку мого перебування в Іспанії досить незвично було з мовою. Дивно було постійно чути англійську та іспанську, і не чути рідної української, але я досить швидко привикла. Місто невелике проте надзвичайно затишне, в ньому є все, що потрібно для цікавого життя.

Які стосунки з викладачами та одногрупниками були?

Стосунки були дуже класні. З одногрупниками ми гуляли разом у вільний від навчання час, робили проекти і звичайно, допомагали один одному. Однак була сильна конкуренція, адже моя група складалася не лише з бакалаврів, а ще й з магістрів і PhD. Це була здорова конкуренція, яка стимулювала більше вчитися і старанніше працювати. Викладачі дуже відкриті та толерантні, вони залюбки допоможуть тобі та проконсультують. З ними і посміятися можна, і пожартувати, та одночасно вони дуже вимогливі.

Звідки були твої одногрупники?

В нашій групі було близько 35 людей і всі були з різних країн – Єгипет, В'єтнам, Азербайджан, Нова Зеландія, Австралія, Грузія, Киргизстан, Німеччина, Франція, Бельгія, Казахстан, Вірменія, Індія, Японія. Ми всі там були як одна велика сім'я, то тепер маю друзів ще й в Білорусії, Росії, Албанії, Чехії та Фіджі.

Як проходило навчання? Чи тяжко було? Чи був вільний час?

Навчання було досить інтенсивним, дуже багато нової інформації, тому треба було посидіти в бібліотеці і плідно попрацювати. Проте нам був дуже цікавий світ за межами університету і ми старалися знайти вільний час для того, щоб більше дізнатися про країну в якій навчалися. Ми завжди охоче подорожувала Іспанією, адже це дуже красива і атмосферна країна.

Як проходили пари? Чи багато було лекцій і практичних занять?

Пари були дуже цікавими і живими. На кожну пару ми готували презентацію, а за активність викладачі відводили додаткові бали. Тому не лише викладачі розмовляли і ділилися досвідом, а й студенти багато розповідали. Можу сказати, що по відчуттях було більше практичних занять. Тому що пара могла початися з теорії, а закінчитися вивченням якоїсь програми. Або нам давали завдання, для виконання якого переводили в кабінет з потрібними приладами і розбивали по мікрогрупах, щоб ми зробили розрахунки і підготували звіт.

Ви здавали якісь екзамени чи диплом захищали?

Як правило ми здавали кінцеві проекти з кожного предмету і презентували перед цілим класом, був лише один екзамен. Один з проектів який в мене був, рахувався як дипломна робота для деяких студентів, проте з коротшими об'єктами дослідження тому, що в мене були набагато коротші терміни. Його не обов'язково було обирати мені, але мене дуже цікавив цей топік, тому я вирішила кинути собі такий виклик. І зробила це успішніше ніж більшість тих кому це справді було потрібно.

Які знання привезла? Чи не жалієш, що поїхала на навчання в незвідану країну?

Під час навчання в Університеті міста Вальядолід я оволоділа новими інженерними програмами, освоїла зовсім новий для мене напрям виробництва – адитивне виробництво. Також викладачі цього університету дали нам сильні знання про відновлювальні технології і показали на прикладі, в них дуже сильна база для практики. Звісно покращила свою англійську і трохи вивчила іспанську. Звичайно, що не шкодую, мені дуже сподобалося навчання в Університеті міста Вальядолід, та й жити в Іспанії було неймовірно. Скажу більше, безмежно хочу повернутися туди. Дякую рідній кафедрі та університету, за можливість професійного розвитку.

Юлія Гербут