У Національному лісотехнічному університеті України (НЛТУ) наприкінці листопада цього року відбувся круглий стіл, на якому члени Ради лісового сектору Львівської області обмінялися думками щодо нагальних питань та готувалися до проведення офіційних засідання згаданої Ради.
Захід не висвітлювався у ЗМІ, але важливо розповісти які питання турбують безпосередніх учасників цього сектору економіки, представників органів влади, а також науковців та експертів (саме практиків!) галузі.
Офіційна назва круглого столу: «Політико-економічний аналіз лісового господарства стосовно меблевого та деревообробного секторів України». Захід був організований науковцями НЛТУ в рамках економічної програми конкурентоспроможності USAID «Competitive Economy Program». Програма покликана проаналізувати стан управління лісами: від лісозаготівель і ланцюгів поставок, до питань конкуренції та торгівлі. Завдання – з’ясувати що заважає сталому управлінню лісовим господарством та справедливому доступу до ресурсів підприємствам меблевого сектору і деревообробки. Кінцева мета програми – залучити міжнародних аналітиків, інвесторів та надати їм необхідну інформацію для розробки «дорожньої карти» розвитку нашого лісопромислового сектору.
Вів засідання Орест Кійко – доктор технічних наук, завідувач кафедри технології меблів та виробів з деревини НЛТУ. У якості експерта вказаної програми був присутній Володимир Воробей – виконавчий директор агенції економічного розвитку PPV Knowledge Networks, відомий в Україні по впровадженню бізнес-проектів креативної та зеленої економіки. Координатор заходу – Ольга Мельник, завідувач кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності Львівської політехніки.
Отже перше питання обговорення від Ореста Кійко: «Якою ви бачите ситуацію в лісовому секторі?»
Андрій Вовк (представник кластеру деревообробників) розповів, що деревообробна галузь зараз перебуває в стадії стагнації. Одна з причин – нестабільний курс гривні. Внутрішній ринок перенасичений, 80-90% деревообробних підприємств експортоорієнтовані. На початку року підприємства планували здійснювати діяльність за курсу 28 грн./$, сьогодні – курс 24 грн./$. Різниця в 4 грн. зменшила виручку на суму, що була запланована на виплату заробітної плати працівникам. Коментарі зайві.
По-друге: відсутність чіткого прозорого ринку деревини. Фінансування від держави немає. Лісгоспи виживають, продаючи сировину собі по собівартості, що також негативно впливає на ринок деревини. Крім того лісозаготівельники, які самі розробляють лісосіки, завідомо знаходяться в кращих умовах. Не врегульований порядок укладання прямих угод між лісозаготівельними та деревообробними підприємствами, тому виникають питання упередженого ставлення і домовленостей.
Руслан Гречаник (директор департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА) вважає, що основне питання – доступність і вартість деревини. Для врегулювання цього необхідно:
– Створити прозорий ринок через біржу.
– Зробити вартість деревини доступною шляхом: скорочення виробничих витрат, зменшення податків, рентної, попневої плати, ПДВ.
– Необхідні сучасні технології для глибокої переробки деревини.
– Не врегульовані питання, пов’язані зі зміною класифікації деревини та приведення у відповідність класифікатору КВЕД.
Продовжив розмову Міклуш Степан Іванович – професор кафедри лісової таксації та лісовпорядкування НЛТУ України, доктор сільськогосподарських наук. Йому болить, що сьогодні малий набір студентів через низький імідж лісівника. Також негативно позначається складна економічна ситуація в галузі.
На його думку державний підхід до лісу як деревного ресурсу неправильний. Маємо змінювати ситуацію та враховувати, що ліс – це чисте повітря, рекреація, туризм. Також актуальним є перехід від суцільних до вибіркових рубок. На Львівщині діє пілотний проект, але для впровадження вибіркових рубок необхідні спеціальні технології, яких бракує.
Начальник облуправління лісового господарства Анатолій Дейнека бачить проблему у розбалансуванні функцій лісу: економічної, екологічної, соціальної. Екологи за консервацію лісових ресурсів, але він є необхідним для деревообробників. Верховна Рада штампує мораторії, заборони і таке інше під впливом екологів, тиском суспільства. При цьому нема відповідного фінансування. Як у таких умовах виживати, не вирубуючи деревину, і забезпечувати розвиток галузі?
Тягарем для лісівників вважає подвійне оподаткування: за кожен зрубаний кубометр і земельний податок одночасно. Вихід – справедлива система оподаткування, як, приміром у Польщі: з умовного лісового гектара, ставка залежить від вартості деревини. До того ж необхідно активно залучати інвестиції проводити інновацію галузі.
Головна проблема у державі – відсутність розуміння владою внутрішньої системи сектору та ухвалення суперечливих рішень під тиском екологів та інших громадських груп.
Громяк Юрій, заступник начальника облуправління лісового господарства, відмітив відсутність оперативної статистики по сектору, що ускладнює нормальне планування роботи (є лише застарілі дані за 2018р.). Також поскаржився на недоотримання коштів лісгоспами через заборону експорту та економічну кризу на ринку.
У Київі лише говорять про проблеми, але роками їх не вирішують. Ці проблеми накопичуються. Через це сьогодні закривається багато підприємств, зменшуються податки, скорочуються робочі місця. Одна з причин – призначення не фахових керівників галузі. Немає порозуміння, немає відповідальності. А хто сьогодні несе відповідальність за закриття підприємств?
Результати відсутності адекватної політики такі, що країна втрачає своє виробництво. Наприклад: серйозні українські підприємства, які займаються каркасним будівництвом, в Чехії успішно працюють, а в Україні працювати вже відмовляються.
Орест Кійко задавав провокаційне питання: «Стале використання лісів – важливе питання для деревообробників чи швидше піар-хід?» То для мене стале використання – то одна зі складових розумної державної політики, якої немає.
Руслан Ющишин (власник відомого ПП «Ющишин», займається деревообробним обладнанням) розповів, що за останні 4 роки відбулись глобальні зміни в галузі. Але сьогодні ситуація наближена до кризової. Експорт став невигідним, замовлень внутрішніх мало або немає. З іншого боку, в хороших майстрів є замовлення, але немає працівників, оскільки люди в Польщі. Добросовісні власники стимульовані підняти заробітну плату. Але є ряд перешкод розвитку бізнесу. Пропозиції:
- Популяризація деревини як матеріалу (в Польщі 75% будинків будується з деревини.
- Кадрова підтримка – профтехосвіта вперше за 50 років отримала фінансування від області (для прикладу – Німецький фонд профінансував Винниківське столярне училище). Кадри – проблема для всіх країн.
- Ціна деревини в Україні не може перевищувати світову, це призводить до не конкурентоспроможності наших підприємств.
Юрій Губер, кандидат технічних наук (кафедра технологій захисту навколишнього середовища і деревини, безпеки життєдіяльності та соціальних комунікацій НЛТУ), вважає, що основна умова розвитку деревообробних підприємств – це надійність постачання деревини. На його думку, ФОПи та невеликі меблеві підприємства (5-20 працівників) ще можуть отримати доступ до сировини. Теж стосується підприємств з виробництва ДСП, МДФ, целюлозно-паперові, які використовують деревину низької якості (дрова, технологічна тріска) і в міру забезпечені сировиною. Однак, для великих лісопильних підприємств (з об’ємом від 100 тис.м.куб./рік до 1млн м.куб./рік) важливим є механізм швидкого узгодження ціни, оскільки аукціонні контракти розраховані на короткі терміни (до 3 місяців). Тому висока вартість пиловника, різна ціна в різних областях призводить до їх зупинки. На Житомирщині та Рівненщині великим лісопильним підприємствам (1,5 та 4 тис. м.куб/добу) бракує місцевої деревини відповідної якості і вони вже звертають увагу на Карпатський регіон. Юрій Губер пропонує:
- Встановити правила гри на ринку – лісопильні підприємства з високопродуктивним обладнанням повинні гарантовано забезпечуватись сировиною хоча б на 80% від реального обсягу переробки за попередній рік.
- Ефективним є шлях розвитку малих та середніх підприємств, а не великих виробництв-монополістів.
- Загроза віддачі карпатських лісів в концесію одній юридичній особі не приваблює інвесторів. В Румунії уряд пішов у відставку через протести, пов’язані із суттєвою вирубкою лісів великими монопольними лісопильними заводами.
Анатолій Дейнека нагадав, що є Постанова КМУ (2012р.) про напрямки приватизації держ. майна, де вказано, що для лісів передбачена концесія. Постанова чинна. І доповнив: незаконних рубок на Львівщині всього 0,01% від загального обсягу рубок. Але сьогодні ситуація така, що деревина пропадає на корені, ділова деревина перетворюється на дрова.
Біржі вже більше 10 років є невід’ємною складовою ринку деревини України. Позицію операторів ринку висловила Стелла Мамаєва – виконавчий директор ТСБ «Галконтракт». Головне в тому, що відсутні державні правила гри. Немає закону про ринок деревини, про реалізацію деревини. Виживають всі по-різному. Сьогодні витрати на логістику призводять до збитковості. Деревообробники нічим не захищені, а тому відбувається закриття підприємств. Повинні бути правила, чіткі для всіх:
- регіональна пріоритетність, місцеві деревообробники повинні отримувати деревину в своєму районі, регіоні;
- чіткий механізм формування ціни;
- змінити систему податків.
На завершення засідання Орест Кійко підсумував виступів. Висновки невтішні:
- Ситуація в секторі близька до критичної. Головні проблемні моменти:
-
- Відсутня стратегія.
- роль держави у врегулюванні ситуації;
- несприятлива макроекономічна ситуація;
- незадовільна кадрова політика;
- нечітка цінова політика;
- зарегульованість процесів.
- Відсутнє стимулювання глибокої переробки деревини.
- Проблема кадрів пов’язана із відсутністю промоції – треба залучати маркетологів. У ВУЗах (а їх Україні чотири) не можуть набрати студентів на спеціалізацію ”деревообробка” на платні місця.
- В Україні вигідніше розвивати малі та середні підприємства і ФОП-и, ніж великі підприємства.
На останок. Мені дуже приємно, що на Львівщині відбуваються такі зустрічі, обговорення між лісівниками, деревообробниками, біржею та представниками влади, а наша асоціація є одним з ініціаторів створення Ради лісового сектору в області. Діалог повинен бути – це запорука успіху.
Хочу подякувати Оресту Кійко за те, що є небайдужим до проблем наших підприємців. Щиро бажаю йому та його команді успіхів у роботі над програмою. Достовірна, ґрунтовна аналітика – то є правильні завдання до майбутньої Стратегії та законодавчої бази. А правильне завдання – це вже половина успіху лісового сектору України!
