Їх не треба визначати лише на п’ятирічний термін, а щонайменше — до 2030 року. Вони не можуть бути пріоритетами лише парламенту, бо проблема стосується, насамперед, уряду і виконавчої влади усіх рівнів, бізнесових та наукових кіл, зрештою, всіх громадян України. Говорити повинні про довготривалу державну екологічну політику і стратегію сталого розвитку у відповідності з ратифікованими Україною документами ООН, зокрема, вимогами Паризької кліматичної угоди (2015).

Незабаром відбудуться парламентські слухання щодо пріоритетів екологічної політики парламенту на наступні п’ять років. І дуже важливо провести цей актуальний захід у контексті Указу Президента України від 30.09.2019 р. «Про Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року».

Якщо ми справді хочемо досягти сталого розвитку, то мусимо рішуче відкинути нинішній меркантильний спосіб мислення та екологічно небезпечний спосіб господарювання і перейти на новий еколого-економічний рівень мислення та нову екологізовану економіку як раціональний спосіб виробництва і споживання. Головним інструментом досягнення цілей сталого розвитку має стати екологічна економіка, що базується на критерії максимізації еколого-економічного ефекту господарювання замість традиційного критерію максимізації прибутку без врахування екологічних збитків.

Пріоритетним завданням МОН України має стати підготовка екологічно компетентних фахівців та формування нової людини з еколого-економічним способом мислення. Нову професію «економіст-еколог», за якою декілька університетів уже ведуть підготовку, необхідно внести до Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій».

Класичну ринкову економіку не можна сприймати як догму. Вона однозначно потребує суттєвих змін у напрямі її екологізації. Про це писав ще у 1993 р. тодішній прем’єр-міністр України Л. Кучма у відповіді на мій відкритий лист «Економіка і екологія: два колеса одного воза». Він зазначав, що «державна екологічна політика ефективна лише у поєднанні з економічною та соціальною». Ці думки варто проаналізувати та використати нинішнім урядом, оскільки проблеми залишаються не лише актуальними, а й набагато гострішими, ніж на той час.

До цього, до речі, закликає і Світове товариство екологічної економіки, яке функціонує вже понад 20 років.

Головним пріоритетом державної екологічної політики України на найближчу та віддалену перспективу має стати мотивація бізнесу і громадянського суспільства до впровадження засадничих принципів екологічної економіки у всі сфери виробництва і споживання, що забезпечить досягнення цілей сталого розвитку та результативну боротьбу зі змінами клімату.

Треба ухвалити закон України та відповідну Постанову Кабінету Міністрів України про економічну відповідальність виробничих структур усіх форм власності за екологічні наслідки їхньої діяльності, а також закон та відповідну постанову Кабінету Міністрів України про екологічні вимоги до зовнішньоекономічної діяльності.

Екологічні пріоритети необхідно внести до оновлюваної Угоди про асоціацію ЄС — Україна.

Варто також звернутися до Президента України про доцільність продовжувати (спільно з Францією) лобіювання на міжнародній арені ідеї Екологічної Конституції Землі, яку вже проголошували з трибуни ООН три президенти України та два міністри (МЗС і Мінприроди).

Водночас треба працювати над обґрунтуванням екологічного «плану Маршалла» для України з метою відновлення деградованих Донбасу, Криму, Азовського моря, Дніпровського каскаду, Полісся та інших територій.

На підставі вимог Паризької кліматичної угоди необхідно обґрунтувати програму заліснення (за міжнародної фінансової підтримки) понад 1,1 млн га непридатних для сільськогосподарського використання земель.

Настав час підготувати державну програму наукових досліджень з поліпшення екологічної ситуації в Україні загалом.

Зрештою, на парламентських слуханнях не можна оминути увагою також питання про визнання підводного газопроводу «Північний потік-2» екологічно небезпечним та економічно недоцільним проектом. Адже зупинення транзиту російського газу в Європу територією України зробить нашу ГТС непотрібним брухтом. На підставі комплексних міждисциплінарних досліджень треба визначити екологічні збитки від зупиненої ГТС України на площі 113 400 га найродючіших у світі ґрунтів та підготувати відповідний позов до міжнародних судових інстанцій щодо компенсації таких збитків.

Проведені у концептуально правильному руслі парламентські слухання можуть стати переломним моментом у запровадженні екологічної економіки як нового способу екологічно безпечного господарювання, а отже, подоланні затяжної кризи, поліпшенні добробуту населення та забезпеченні сталого розвитку України.

Юрій ТУНИЦЯ, академік НАН України.
Матеріал із сайту  газети Голос України  газети Голос України