Спільно з іншими вченими у 1968 р. він домігся зменшення обсягів головних рубок лісу втричі — з 15 млн м3 до 5 млн м3 деревини на рік. Ці показники було вне­сено у перспективний план до 2000 р., що дало змогу зберег­ти 660 тис. га стиглого лісу із запасом деревини 200 млн м3. Висновки комплексних наукових експедицій, які очолював професор С. А. Генсірук разом із провідними вченими лісово­го господарства академій наук України і Білорусі, дали підста­ву припинити масштабні осушні меліорації сільськогоспо­дарських угідь та лісів Полісся. Вчений також опрацював «Схему розвитку і розміщення лісового господарства, лісової та деревообробної промисловості на 1971-1980 рр.», «Прог­раму науково-технічного прогресу в лісовому господарстві і лісовій промисловості до 2000 р.». Ці розробки було викорис­тано для планування розвитку лісового господарства та об­сягів лісокористування в майбутньому.

Професори Г. Г. Баранецький, В. Д. Бондаренко, З. Ю. Герушинський, В. К. Коліщук, Є. І. Цурик, М. М. Гузь, доценти М. П. Горошко, Ю. М. Дебринюк та інші досліджували проблеми відновних процесів в основних типах лісів, розширення лісосировинної бази шляхом екологічно стійких і високопродуктивних деревостанів. Над питаннями примноження лісових багатств Карпат, зокрема смерекових лісів, успішно працював професор Я. О. Сабан. Збагачення лісових масивів Карпатського краюдеревами ялиці в різних екологічних умовах було предметомнаукових досліджень професора Г. Т. Криницького. Проблеми відновлення та запровадження біологічно стійких, високопродуктивних культур дуба черешкового вивчав професор М. І. Калінін, а перспективи збільшення і раціонального використання лікарських, харчових та технічних недеревних компонентів лісових систем — професор В. П. Рябчук.

Професор, доктор технічних наук Д. Л. Дудюк активно працював над питаннями методичних основ оптимізації пара­метрів автоматизованих ліній, а група вчених інституту під керівництвом професора М. Л. Гірника розробляла наукові ос­нови автоматизованої технології проектування й управління для складних виробничих систем лісового комплексу. Важ­ливі галузеві розробки здійснили професори Н. І. Библюк, Т. А. Носовський, О. Г. Плахтина.

Монографію професора Ю. Ю. Туниці «Еколого-еко- номічна ефективність природокористування» (Москва, 1980) була визнана як важливий внесок науки у міжнародну програ­му ЮНЕСКО «Людина і біосфера». У 1986 р. на XVIII Світо­вому конгресі іиБЯО у м. Любляна (Словенія) професор Ю. Ю. Туниця виступив із доповіддю на тему «Еколого- економічні проблеми розвитку лісового господарства», яку в 1987 р. було опубліковано у США. Вчений започаткував новий еколого-економічний напрям науки. Професори І. М. Синякевич, М. В. Римар, доценти М. К. Луцевич, С. О. Козловський, Б. І. Соловій розробили економічні аспекти організації галузевого управління.

Провідні вчені вишу взяли участь у семінарі ЮНЕСКО з екологічної освіти (1990) та республіканській конференції з проблем урбоекологізації і фітомеліорації (1991).Високий рівень наукових досліджень та спадковості по­колінь зумовили формування напрямів досліджень і наукових шкіл. У той час заслужене визнання здобула школа докторів наук І. В. Батіна та Б. Г. Гастєва, що досліджувала основи мо­делювання і автоматизації виробничих систем лісового комп­лексу. Працюючи заступником директора інституту з наукової роботи (1957-1959) і захистивши докторську дисертацію.

Борис Григорович Гастєв став пер­шим фахівцем у сфері сухопутного транспорту лісу в СРСР На очолю­ваній ним кафедрі розвивалася нау­кова школа динаміки лісотранспорт- них машин, а наукові дослідження з цієї проблеми викладено у праці «Основи динаміки лісовозного рухо­мого складу» (1967). Під його керів­ництвом захищено дві докторські та 11 кандидатських дисертацій.

Тематику досліджень професорів І. В. Батіна і Б. Г. Гастєва розширили доктори наук Н. І. Библюк, Д. Л. Дудюк, доценти Б. В. Білик, Ю. А. Садовський, Л. Я. Сорока, В. В. Максимів. У колі їхніх наукових інтересів — моделювання, розрахунки оптимальних параметрів і синтез раціональних структур складних виробничих систем у лісовому господарстві, лісоза­готівельній, деревообробній та меблевій промисловості. На базі проведених наукових досліджень сформовані теоре­тичні засади формалізації, моделювання широкого класу тех­нологічних об’єктів, в основі яких — операції механічної об­робки, транспортування. На цю тематику захищено п’ять докторських і 20 кандидатських дисертацій, видано шість на­вчальних посібників, понад 5 тис. наукових статей, а наукову новизну підтверджено 35 винаходами.

Відомою є школа докторів технічних наук Н. М. Бєлої, М. В. Плаксіна, Т. М. Шкірі з розроблення екологічно невиснажливих та енергоощадних технологій лісозаготівельного виробництва. Вона має фундаментальні напрацювання у таких напрямах:

ство­рення розкряжувально-штабелювальної установки для лісо­складів із невеликим вантажообігом, устаткування для перероб­лення низькоякісної деревини, установок для транспортування де­ревинної сировини у гірських умовах. Згідно з дослідженнями та розробками професора Т. М. Шкірі та його учнів для лісоза­готівельних підприємств регіону було виготовлено нові конструкції устаткування з розколювання низькоякісної деревини. Розвиток наукового напряму «Розробка підвісних линвових лісотранспортних систем з метою створення екологозберігаю- чих технологій для освоєння гірських лісів» пов’язаний з іменем доктора технічних наук, професора Н. М. Бєлої (1915-1990). Її дослідження стосувалися вдосконалення канатного транспорту, підвісних линвових систем, їх міцності й довговічності, будівництва мостів. На цій основі були розроблені нові типи таких систем і технології їх роботи, які використовують для лісового госпо­дарства Криму та Карпат.Подальший розвиток цей науко­вий напрям отримав у працях учнів професора Н. М. Бєлої, серед яких професори М. Г. Адамовський, М. П. Мартинців, доценти И. С. Ба­дера, М. Д. Бем, Е. М. Матвєєв, Я. О. Лико, Б. В. Лисик, доценти Хмельницького національного тех­нологічного університету М. В. Матіїшин, 1.1. Сліпко. На базі проведених досліджень захищено дві докторські й 30 канди­датських дисертацій, видано три монографії, три навчальні посібники, опубліковано понад 400 статей, одержано 75 ав­торських свідоцтв на винаходи. Школа підтримувала тісні зв’яз­ки з ученими Угорщини, Чехії і Словаччини.

У лісопромисловому виробництві України та за кордоном широко використовують технологію й інструмент для абра­зивного оброблення деревини і композитних матеріалів, роз­роблені під керівництвом лауреатів Державної премії України у галузі науки і техніки професора А. І. Яцюка та старшого на­укового співробітника О. Я. Густі.

Професор С. М. Тімонен, доценти В. М. Фелещук і Н. М. Серебряний вивчали проблеми комплексного раціо­нального використання деревини. Їхню наукову тематику про­довжили кандидати технічних наук, старший науковий співробітник П. П. Онуфрик і доцент В. В. Шостак. Вони роз­робили технологію й устаткування для виробництва перспек­тивних паркетних виробів із комплексним використанням де­ревини. Розробки захищені 60 патентами на промислові зраз­ки і винаходи.

Школа, заснована доктором сільськогосподарських наук, заслуженим діячем науки і техніки УРСР, професором М. М. Горшеніним, займалася вивченням проблем підвищен­ня продуктивності та біологічної стійкості лісових екосистем. Професор М. М. Горшенін розробив новий спосіб рубань го­ловного користування — механізовані улоговинні рубання. Під його керівництвом було проведено багаторічні комплексні дослідження впливу різних способів вирубувань на природне відновлення і формування молодого покоління лісу у букових насадженнях Українських Карпат та сосново-дубових лісо­станах Розточчя. Науковий доробок вченого — сім монографій, два підручники, 160 наукових статей. Професор М. М. Гор­шенін підготував шістьох докторів і 14 кандидатів наук. Серед його учнів — професори Г. Т. Криницький, М. І. Калінін, доценти О. І. Бутейко, Р. Г. Зарубенко, В. П. Ковалишин, старший науковий співробітник О. М. Щербакова. Доктор сільськогосподарський наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, професор С. В. Шев­ченко став фундатором школи, яка займається вивченням хво­роб лісу та його захистом. Учений досліджував природу пато­генних організмів, екологічні умови виникнення грибних епі- фітотій (спалахів хвороб), визначив видовий склад багатьох збудників хвороб лісових екосистем Західного регіону України, виробив диференційований підхід до ліквідації гриб­кових епідемій. Його наукова спадщина — понад 200 друкова­них праць. Визнання здобули підручники і посібники автора «Хвороби лісових насаджень УРСР» (1963), «Лісова фітопато­логія» (1968) і «Практикум по лесной фитопатологии» (1983).

Добру славу Львівського лісотехнічного інституту прим­ножували його випускники. Серед них — відомі вчені, орга­нізатори виробництва, керівники міністерств, зокрема міністр лісової та деревообробної промисловості України 1.1. Грунянський, заступник Мінліспрому України П. П. Дурдинець, заступник міністра лісової, целюлозно-паперової та деревооб­робної промисловості СРСР В. М. Венцлавський, заступники міністра лісового господарства України Г. І. Бабич та Г. І. Конончук, генеральний директор виробничого об’єднання «Прикарпатліс» В. Ф. Верес, начальник Львівського обласно­го управління лісового господарства та лісозаготівель К. Т. Гафтанюк, генеральний директор виробничого об’єднан­ня «Львівліс» О. І. Фурдичко, директор Кавказької філії інсти­туту «Гідролісгосп» В. Я. Хлуд, завідувач відділу лісобіологічних проблем Півночі Комі філії АН СРСР, профе­сор Г. М. Козубов, начальник управління лісового госпо­дарства Тернопільської області Н. П. Зубанюк, завідувач кафедри транспорту лісу Воронезького лісотехнічного інституту М. І. Винник, завідувач відділу Івано-Франківського ПКТІ В. Г. Прокопчук, професор Варшавської вищої сільськогоспо­дарської академії М. Ботвін та інші.