На кафедрі ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу НЛТУ України з 1991 року функціонує Музей деревини, в якому експонується єдина в Україні колекція деревини, зібрана ще на початку XX ст. проф. Євстахієм Волощаком, фундатором львівської ботанічної школи XVIII-XIX століття. Колекція містить зразки деревини (поперечний, радіальний та тангентальний зрізи) з усієї Земної кулі й належить до унікальних колекцій Європи і світу. Сьогодні колекція деревини налічує 2808 зразків з 573 таксонів рослин. Більшість – це фрагменти вторинної ксилеми дерев, кущів та ліан, проте є і зразки стебел дводольних трав та однодольних рослин із склеренхіматизованими тканинами та аномальним вторинним ростом.

Усвідомлюючи унікальність колекції, а також її історичну та ботанічну цінність для світової наукової спільноти, колектив кафедри у співпраці із провідними дендрологами різних наукових установ прагне популяризувати відомості про неї. Зокрема подана заявка до МОН України на визнання цієї колекції науковим об’єктом, що становить національне надбання. 

У Музеї деревини постійно проводяться екскурсії та зустрічі із науковцями, слухачами курсів підвищення кваліфікації, студентами коледжів та школярами.

Також тут можна побачити, як виглядав старовинний львівський трубопровід та фрагмент козацької чайки.

28-29 жовтня 2021 року відбулась міжнародна науково-практична конференція «ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ ТА ВИЩОЇ ОСВІТИ» присвячена 25-річчю відкриття у Національному лісотехнічному університеті України спеціальності «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». Конференція проведена за ініціативи та безпосередньої організації кафедрою менеджменту та маркетингу, яка створена на базі кафедри менеджменту ЗЕД та кафедри менеджменту організацій і адміністрування.

Співорганізаторами конференції виступили відомі в Україні та світі університети та організації, зокрема: Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний університет «Львівська політехніка», Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", Київський національний торговельно-економічний університет, Одеський національний економічний університет, Державний університет «Одеська політехніка», Полтавський університет економіки і торгівлі, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Львівське обласне управління лісового та мисливського господарства, Батумський навчальний університет навігації  (м. Батумі, Грузія), Азербайджанський університет кооперації (м. Баку, Азербайджан), Інститут розвитку села та сільського господарства (м. Варшава, Польща), Вища школа Економіки у Варшаві (м. Варшава, Польща), Університет вищої банківської школи (м. Познань, Польща), Університет м. Умео (Школа бізнесу, економіки та статистики) (м. Умео, Швеція), Шведський університет сільськогосподарських наук (м. Уппсала, Швеція), Державний університет Пенсільванії (м. Стейт-Колледж, Пенсільванія, США).

Конференцію було заплановано у поєднанні традиційного очного формату з дистанційним, однак із посиленням загрози пандемії організатори провели її виключно у дистанційній формі участі. 

З вітальним словом до учасників звернулися перший проректор НЛТУ України професор Микола Адамовський, директор інституту екологічної економіки і менеджменту НЛТУ України доцент Павло Динька, завідувач кафедри менеджменту ЗЕД НЛТУ України у 2010-2016 рр. професор Тарас Туниця, завідувач кафедри менеджменту НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» професор Вікторія Дергачова, завідувач кафедри міжнародного менеджменту Київського національного торговельно-економічного університету професор Тетяна Мельник, завідувач кафедри менеджменту Одеського національного економічного університету професор Інна Кузнецова, завідувач кафедри менеджменту та адміністрування Волинського національного університету імені Лесі Українки професор Лариса Черчик, завідувач кафедри міжнародного менеджменту та інновацій Державного університету «Одеська політехніка» професор Ксенія Ковтуненко, Professor of Batumi Navigation Teaching University (Research Center), (Batumi, Georgia) Professor Badri Gechbaia, Professor Umeå School of Business, Economics and Statistics, (Umeå, Sweden), Professor Gert-Olof Boström, Professor WSB University in Poznan, (Poznan, Poland) Professor Arnold Bernaciak, Professor SGH Warsaw School of Economics, (Warsaw, Poland) Professor Emil Bukłaha, Professor Swedish University of Agricultural Science, (Uppsala, Sweden) Professor Anders Roos, в.о. завідувача кафедри менеджменту та маркетингу НЛТУ України доцент Микола Матвеєв.

Тематика конференції передбачала обговорення низки питань, серед них: 

1. Проблеми та перспективи розвитку теорії і практики управління міжнародним бізнесом та інноваціями в контексті сталого розвитку.
2. Сучасний стан, проблеми та перспективи соціальної, політичної, економічної інтеграції України, країн Балтійського регіону та ЄС.
3. Виклики та перспективи розвитку освітнього процесу в світі.
4. Тенденції, інституційне середовище та проблеми міжнародної співпраці в сучасних умовах.
5. Маркетингові аспекти міжнародного бізнесу.

У роботі конференції прийняли участь онлайн понад 130-ти учасників із 30 університетів серед яких 15 професорів, докторів наук, понад 90 кандидатів наук, а також аспіранти та студенти з провідних закладів вищої освіти та науково-дослідних установ, а також практичні працівники України, Польщі, Швеції, США, Грузії та Азербайджану.

За результатами роботи конференції буде опубліковано збірник матеріалів!
Висловлюємо подяку організаторам та учасникам заходу та бажаємо нових наукових досягнень!

В.о. завідувача кафедри менеджменту 
та маркетингу, доцент Микола Матвеєв

(історія про те, як завдяки лісу викладачі говорили із студентами)

                                                                                                                           Поїдемо поговорити з лісом,
                                                                                                                           а вже тоді я можу і з людьми.

                                                                                                                                                Ліна Костенко

У надскладні часи, які людство проживає під час пандемії, особливої ваги набирає живе спілкування. Тому ініціатива від ГО ”Асоціація деревообробників і лісозаготівельників Львівщини” (голова Микола Когут)  отримала палке схвалення студентами (спеціальностей: 187 Деревообробні та меблеві технології; 183 Технології захисту навколишнього середовища; 151 Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології) та молодими й сивочолими викладачами ННІ ДКТД НЛТУ України. 20 жовтня 2021 року товариство зустрілося на території ДП “Рава-Руська лісове господарство” (директор Антон Косовський) для того, щоб зробити благе діло – започаткувати життя лісу, таким чином підтримавши всеукраїнську екологічну акцію “Створюємо ліси разом” під егідою програми Президента України. Програма «Зелена країна» передбачає висадження 1 мільярду дерев за 3 роки та збільшення площі лісів на 1 мільйон гектарів за 10 років.

Під молодий ліс посадили кілька тисяч саджанців дуба. Через 60 років  за один сонячний день 1 гектар такого лісу виділятиме 180-200 кг кисню (одне дерево за рік зазвичай виробляє 100-200 кг кисню - цього достатньо для дихання людини впродовж цілого року) і поглинатиме з повітря 120-280 кг вуглекислого газу (також всього лише одне дерево здатне поглинути за рік стільки вуглекислого газу, скільки виробляє автомобіль за час пробігу у 30-40 тис. км).

Студенти мали нагоду не лише  власноруч розпочати процес перетворення тендітних пагонів у кремезні дуби і поспілкуватися із викладачами, а й дізнатися найцікавіші новини від потенційних роботодавців, адже в події взяли участь деревообробники,  лісівники, представники Львівської обласної державної адміністрації,  ТОВ “Українська  енергетична біржа” (заступник гендиректора Костянтин Шевчук) та  ТОВ “ТД ”Галконтракт”. Збереження лісового фонду та реформування лісової галузі потребує комплексу продуманих заходів на усіх рівнях, тому наприкінці вересня в Києві відбувся 3-ий  лісопромисловий форум, за результатами якого деревообробники та лісозаготівельники скерували резолюцію до прем'єр-міністра України. У ній підприємці та науковці галузі наголосили на тому, що вони проти скасування мораторію на експорт лісоматеріалів без відповідної законодавчої бази. Деревообробна спільнота вважає,  що для нормального врегулювання ринку та розвитку малого та середнього бізнесу в лісопромисловості держава повинна враховувати  інтереси безпосередніх учасників ринку та напрацювати оптимальні умови діяльності. 

Ця історія стимулює долучитися до збереження екологічної рівноваги  нашої країни і світу назагал. Долучитися до акції може кожен за посиланням https://zelenakraina.gov.ua 

                                      Асистент кафедри
технології меблів та виробів з деревини
Оксана Яріш

Нещодавно Стенфордський університет опублікував список, який представляє 2% найбільш цитованих вчених у світі в різних дисциплінах. Він був створений для надання оновленого аналізу та загальнодоступної бази даних провідних вчених.

Список 2% найкращих вчених, в якому представлено майже 190 000 науковців з усього світу, охоплює 22 основні галузі досліджень, які розділені на 176 наукових спеціальностей. Серед майже 190 000 найвпливовіших науковців світу є вчений, який представляє Національний лісотехнічний університет України. Професор Бехта П.А., завідувач кафедри технологій деревинних композиційних матеріалів, целюлози і паперу, увійшов до престижного списку найвпливовіших науковців за цитуваннями 2020 року. Крім того, проф. Бехта П.А. входить у 20-у найкращих вчених світу за своєю науковою спеціальністю Forestry/Materials.

Вітаємо!

Повний список видатних вчених доступний за посиланнями.

Колектив кафедри технологій деревинних
композиційних матеріалів, целюлози та паперу

Короткий науково-популярний огляд  

Кущі омели в кроні дерева

1. Для початку трохи ботаніки. Омела (Viscum) – напівпаразитний кущ із вічнозеленим шкірястим  листям може доживати до 40-річного віку.  Цвіте у березні-квітні. Плід – каламутно прозора несправжня ягода діаметром до 10 мм, достигає у грудні. «Напівпаразитний» означає, що рослина воду з мінеральними речовинами бере від деревно-чагарникових особин, а органічні синтезує сама. 

У флорі України присутні три таксони омели: звичайна або біла, ялицева та австрійська. За однією класифікацією їх розглядають як самостійні види, за іншою – трактують як різновиди одного базового виду, власне – омели звичайної (білої). Тобто – білий, ялицевий та австрійський різновиди.

У даному матеріалі під узагальнюючим «омела» ми розглядаємо, виходячи із останньої згаданої класифікації, різновид білий омели звичайної – V. album ssp. album, який найпоширеніший та найбільш значимий у нас, так як поселяється на багатьох видах листяних деревно-чагарникових рослин. Особини ялицевого різновиду омели трапляються лише на ялиці, а австрійського – паразитують на сосні та модрині. 

2. Романтичний період. У Європі за сивої давнини рідкісна на той час рослина дивувала людей своїм незвичним розміщенням у кронах деревно-чагарникових особин, замість звичного для кущів – на земній поверхні. Омелу обожнювали як священну лікувальну рослину. Давні галли заготовляли її для таких цілей надзвичайно урочисто. Вважали, що цілющість у значній мірі залежить від рівня вшанування рослини. Тільки після цього, на їхню думку, омела набувала надзвичайної сили проти всіляких хвороб і людських напастей.

3. Розповсюдження. Поширюється омела птахами (явище орнітохорії), що споживають її плоди. Традиційно це омелюхи звичайні та різні види дроздів. У ягодах є клейкий вісцин, завдяки якому насінини прилипають до дзьоба і тіла птаха та переносяться на інші дерева. Частина насіння потрапляє на них разом із пташиним послідом. Вісцин, пройшовши через травний тракт птаха,  не втрачає своїх властивостей, тому клейкий послід із насінням у вигляді шнура ще тривалий час звисає із клоаки. Аж поки насінню не вдасться прилипнути до кори дерева. Неспожиті плоди омели згодом опадають, розбиваючись об нижчі гілки, куди й приклеюється частина насінин.

Структура «кореневої» системи омели на зрізі гілки у місці прикріплення її куща

Проростки насіння спрямовуються в протилежний від сонячного світла бік, тобто – до гілки (явище негативного фототропізму). Їх кінчики перетворюються у широку пластинку-гаусторію, яка, у свою чергу, щільно приклеюється до кори. Ферменти розчиняють тканини кори і проростки проникають до наймолодшого річного шару деревини, із судин якого і отримують початкове живлення. Щоб насінині вистачило сил пройти цей процес до кінця, існує підстраховування енергії росту проростка. Під епідермісом насінини є  хлорофіл, що дозволяє у разі потреби підключати фотосинтез, поповнюючи органічні речовини насінини. 

На місці первинної гаусторії з’являється паросток із двома листочками, а згодом формується кущ омели. Від первинного кореня убік відростають кореневі тяжі, які між живою корою (флоемою) і деревиною (ксилемою) поширюються паралельно поверхні гілки. Від них формуються вторинні гаусторії, які також проникають у верхній річний шар деревини. У подальшому річні кільця гілок, які щороку наростають, сприяють як би заглибленню присосок у деревину. За допомогою такого механізму омела через кілька років із судин «освоєних» нею річних шарів деревини бере воду і мінеральні речовини, вуглець отримує з повітря, а органічну масу синтезує сама. Із роками кущі омели покривають значну частину крони деревно-чагарникових рослин. 

4.Інвазивне та експансивне поширення омели. Омела давно існує в Україні, вважається аборигенною. Раніше вона була малопоширеною і багато жителів взагалі не знали такої рослини. На даний час ситуація докорінно змінилася. Присутність омели в насадженнях значно зросла. Її участь у дендроценозах та площа ареалу постійно збільшується. Тепер практично неможливо не помітити їх особин у кронах деревно-чагарникових рослин, коли ті знаходяться  у безлистому стані.

Ще донедавна на сході її поширення обмежувалося лінією від Гомеля на Суми, Харків, Ізюм, Слов’янськ, що зумовлювалося ізотермою температурного мінімуму виживання омели. Але десь із середини 20-го століття ця ізотерма, а за нею і процес інвазії омели, поступово рухаються у північно-східному напрямку. На даний час межа її ареалу вийшла за східний кордон України. Тепер практично вся територія нашої країни  є частиною європейського ареалу омели білої. 

Для України зараз актуальним є явище експансивного поширення омели. Нерідко терміни інвазія та експансія вважають синонімами. Однак ряд науковців вбачають між ними принципову різницю. Цю ж точку зору поділяємо і ми.

Отож, інвазія – це вторгнення в регіон чужорідного біологічного виду, що збільшує площу його ареалу. Зумовлюється вона зміною екологічних факторів.  

Експансивні процеси омели відбуваються у межах існуючого ареалу та виражаються у фізичному збільшенні її частки включно із проникненням у нові дендроценози. Зростає кількість деревно-чагарникових рослин з омелою та рясність заселення нею. 

Кліматичне потепління сприяє підвищенню життєвості омели та зростанню рівня пристосування до дерев. Її вибірковість все помітніше зменшується, а таксономічний склад деревно-чагарникових рослин (рослин-господарів), на яких вона паразитує, зростає. Якщо раніше простіше було назвати види рослин, які заселяла омела, то зараз, швидше, навпаки. Простіше назвати види, на яких вона не поселяється. І то немає певності, що у подальшому так воно і буде. 

Але в експансивному поширенні омели важливими стають окремі фактори, зумовлені людиною. Часто це результат господарських прорахунків чи екологічного недбальства. Омела переважно заселяє культурфітоценози, тобто, штучні насадження, створені людиною. У природних лісових деревостанах вона трапляється рідко. Найбільша її приуроченість зараз на об’єктах міського озеленення та в лісосмугах.

Сприйняття людиною омели досить неоднозначне. Із зростанням рівня присутності її особин у фітоценозах все частіше має місце негативне ставлення до неї. Хоча серед іншого доводиться зустрічати міркування і про позитивний її вплив на деревно-чагарникові рослини та що для парків чи дерев обабіч шляхів вічнозелена омела може використовуватися як всесезонний декоративний елемент ландшафту. Такі думки насамперед генеруються поглядами, що шкода від омели незначна, або що вона сприяє життєвості заселених нею дерев. 

Ми поділяємо точку зору про шкідливий вплив омели на деревно-чагарникові рослини. Осмотичний тиск омели у 2-3 рази вищий, ніж у заселених нею деревних рослин. Тому рух поживних речовин можливий лише в напрямку від дерева до омели. Для неї ж і вся корисність від таких взаємовідносин. 

На даний час у багатьох регіонах України експансивне поширення омели набуло катастрофічного рівня. На жаль, досить довго суспільство серйозно не сприймало цю небезпеку. А подібні територіальні експансії, за висловом англійського вченого Ч. С. Елтона, несуть в собі небезпеку «біологічних бомб». Але нарешті і у нас, хоча б серед виважених уболівальників охорони природного середовища та у колі науковців почали такий стан сприймати з тривогою. Проте на державному рівні поступу у цьому напрямку покищо непомітно.  

Для розуміння ситуації із виникненням інтенсивної експансії омели перш за все необхідно вияснити її причини і механізми. 

Особина омелюха (фото Ю. Пивоварової)

5. Як згадувалося, традиційними розповсюджувачами омели переважно є омелюхи та дрозди. Взимку вони живляться плодами кущів чи невисоких дерев: глоду, горобини, калини, шипшини, бирючини, жимолості, барбарису, жостеру, крушини, ялівцю, тощо. У цей час вони під час добових міграцій не здійснюють далеких перельотів. До того ж, птахи здебільшого знаходяться у висотній зоні згаданих рослин. До їх раціону також потрапляють і ягоди омели, що сприяє її розселенню. Однак, зосередженість діяльності птахів у незначному висотному та горизонтальному просторах забезпечувала розповсюдження насіння поблизу, як правило, на тих же та на сусідніх ділянках. Тобто, переважно воно обмежувалося відносно невисокими рослинами, на зразок тут названих, які знаходилися недалеко від основного осередку живлення цих птахів. 

 Правда, під час сезонних міграцій птахів насіння омели може поширюватися так званими міграційними коридорами на більші відстані.

Принагідно згадаємо про цікаву обставину із життя омелюхів. Виявляється, вони можуть підпадати під вплив алкоголю і п’яніти. Відбувається це через непомірний апетит зголоднілих птахів. Якщо вони у такому стані натрапляють на рослини із рясними плодами, то похапцем максимально набивають свої черевця. Їх шлунково-кишковий тракт не справляється із своєчасним перетравленням такої кількості їжі. Розвивається процес бродіння із відповідним впливом на їх організм. Птахи не можуть літати, ледь-ледь тримаються на гілках. А інколи із них падають. Зрозуміло, що у цей час про поширення насіння омели немає мови. Реальний простій. Отакі курйози трапляються із цими пернатими.

Поширенню насіння омели традиційними розповсюджувачами сприяла людина. У 20-му столітті у Степу та Лісостепу України широко впроваджували різного призначення лісосмуги, які для цих птахів згодом послужили коридорами більш віддаленого рознесення насіння. При незначному щорічному просуванню омели вздовж лісосмуг за десятки років вона таким чином поширювалася на значні відстані. Так лісосмуги своїм існуванням сприяли омелі долати ділянки, де деревна рослинність до цього була відсутня. А також створювали нові стартові позиції для подальшої її експансії. 

Та це були лише перші результати сприяння людиною розселенню омели. Наймасовіше її поширення було ще попереду. Відбулося воно після залучення до процесу розповсюдження насіння ширшого кола птахів із значно більшими можливостями щодо його рознесення.

Граки на масиві омели

6. Розглянемо сучасні особливості орнітохорії, які останнім часом зайняли провідну роль в експансивному поширенні омели. Річ у тім, що крім типових її розповсюджувачів, ягоди омели також споживають та поширюють насіння птахи синантропних видів, зокрема, представники родини воронових. Найактивнішу роль тут відіграє грак. Ми за минулі роки періодично спостерігали, як ці птахи під час добових міграцій велетенськими зграями летіли від місць ночівлі чи гніздування на високих деревах міських зелених насаджень до кормових баз і в зворотньому напрямку. Кількісне зростання граків та зосередження значної частини їх особин взимку у міських та приміських зонах викликане наявністю нецивілізованих сміттєзвалищ. Останні, за літературними даними, у цей період забезпечують до 70% об’єму їх живлення, що сприяє виживанню та чисельному росту особин. Наприклад, експерт Українського товариства охорони птахів С. Курочкін вказує, що граки впродовж останніх 4-х десятиліть в Одесі щорічно утворюють гніздові колонії, а їх зграї значно погіршують екологічний і санітарний стан міста. А подібне, у свою чергу, призводить до появи великої кількості омели в районах міських агломерацій. 

Який же механізм інтенсивного розселення омели граками. У пізньозимовий і ранньовесняний періоди, коли виснажується запас плодів, якими у природі птахи живляться взимку, вони до раціону включають бруньки, зокрема, й високих дерев, де ці птахи люблять перебувати. Саме у цей час найвірогідніше первинне потрапляння на них насіння омели. Тобто, розширюється вертикальна зона поширення омели – від кущів і низькорослих дерев до високих особин.

Тим паче, однозначно можна говорити про причетність граків до значного поширення омели в горизонтальних напрямках. У літературі стверджується, що у пошуках живлення граки зазвичай долають відстані від 2 до16 км, а часом і кількох десятків кілометрів. Відстані величезні порівняно із добовими перельотами омелюхів. А тому й можливість перенесення її насіння на значні відстані стає цілком реальним. Крім того, траєкторії їх перельотів переважно прямолінійні на відміну від зигзагоподібних у традиційних поширювачів омели. Це дозволяє гракам донести її насіння до віддалених дерев у короткому часі, поки воно ще не пройшло через травний тракт та не видалилося із організму. Щоправда, період можливості донести насіння омели до віддалених об’єктів у цьому випадку може бути дещо відтермінованим. Пригадаймо про згадані раніше клейкі шнури із клоаки птахів, у вмісті яких є насіння, а також насінини, що приклеїлися до тіла птахів, і які згодом потрапляють на віддалені дерева. 

7. А тепер спробуємо вияснити, чому ряд видів тополі інтенсивно заселяються омелою та служать неперевершеними постачальниками її насіння. Як вже відмічалось, граки люблять сідати на високі розлогі дерева, які височіють на відкритому просторі чи серед суттєво нижчих особин. Ми помітили, що у зимовий та рановесняний час одними із улюблених дерев для цих птахів є особини значних розмірів ряду видів тополі. Саме вони суттєво частіше і рясніше заселяються омелою, ніж поруч розміщені подібні за висотою дерева інших таксонів. Впродовж кількох останніх десятиліть доволі часто доводиться спостерігати густо заселені омелою дерева роду Тополя, які у безлистий період завдяки рясній омелі роблять враження вічнозелених і найуспішніше виконують роль своєрідної насіннєвої бази згаданого напівпаразита. 

Виникає думка, що, скоріш за все, існує якийсь додатковий стимул для граків відвідувати згадані особини. Ми звернули увагу, як граки клюють ці бруньки. Вони не накидаються на них, як голодні на їжу. А споживають їх поволі, ніби розважаючись. Після кількох клювань, часом швидких, вони роблять довгу перерву, а то й зовсім більше не повертаються до цього заняття. Подібним же чином відбувається і споживання граками ягід омели. Воно теж неспішне і з великими перервами. Птахи немовби відпочивають поряд із цими кущами, зрідка зваблюючись їх ягодами. Це кардинально різниться від того, як похапцем вони поїдають корм, залишений, скажімо, для голубів. 

Не виключено, що споживання тополевих бруньок і ягід омели зумовлено не стільки потребою у харчуванні, як вживанням їх як ліків чи бази якихось необхідних речовин. До того ж, загальновідомо про лікувальні властивості омели. А відносно можливості лікувального значення поїдання тополевих бруньок нас схиляє інформація про те, що у такому біопрепараті як бджолиний прополіс одними із головних складових якраз і є компоненти бруньок тополі.

Усе, викладене вище, у сукупності і схиляє до думки пріоритетності у обох випадках (як з бруньками тополі, так і з ягодами омели) лікувального значення для згаданих птахів перед харчовим запотребуванням. Правда, омела отруйна. А птахи споживають її ягоди. І тут на думку спливає інша аналогія. Відомо, що ягоди і трава конвалії звичайної у людей і багатьох тварин при їх поїданні викликають сильні отруєння. Однак лисиця і інші представники Собачих споживають їх абсолютно без шкоди, використовуючи як глистогінний засіб. 

На даний час ідея лікувального значення для граків бруньок тополі і ягід омели знаходиться на рівні робочої гіпотези. На нашу думку, вона має певне пояснення, а отже і право на існування до її спростування або підтвердження у майбутньому.

8. Ілюстрація природного розвитку взаємовідносин омела – дерево. А зараз наглядно продемонструємо усю повноту циклу взаємовідносин омели та заселених нею деревно-чагарникових рослин за допомогою фотоілюстрацій і уявного діалогу між згаданими рослинами (омелою і заселеним нею деревом) та наших коментарів.  

Омела: – Чи можна із вами трохи тісніше поспілкуватися? Дерево: – Будь ласка! Ти така красива і зелена впродовж усього року. Буду раде тебе прихистити.

Дерево через певний часовий період: – Ой, щось вас тут уже забагато!

Дерево ще за якийсь час: – Тривога! Гину! Гості зовсім знахабніли, відбирають геть усю воду і поживу.

9. Перспектива розвитку взаємовідносин омела–деревна рослина за умови толерування існуючого стану та відсутності науково обґрунтованого господарського втручання. Останню наведену фотоілюстрацію можна було б підписати як попереджувальний вибух  «біологічної бомби» (за висловом Елтона). Поки що малої «бомби» – всихання одного дерева через масивне заселення його омелою. На даний час такі випадки трапляються поодиноко. Але за умови надто ліберального ставлення до експансії омели може дійти і до задіяння великих «бомб», коли всихатимуть групи чи цілі масиви деревних рослин. Це може стосуватися і особливо цінних насаджень. Відповідну тривогу висловлюють працівники відомих дендропарків «Софіївка» в Умані та «Олександрія» у Білій Церкві. Серед потенційних жертв і ботанічні сади із їх колекціями дендрофлори.

Ми показали всю безперспективність толерування існуючих взаємовідносин омела–деревно-чагарникова рослина у період інтенсивної експансії омели. 

Однак, не всі поділяють думку про необхідність інтенсивної боротьби з її навалою. Нерідко завзяті за своєю цілеспрямованістю, а не за об’єктивною виваженістю, природолюби та екологи виступають проти активної боротьби з омелою. Можливо їх тішить, що ця рослина лише «напів» паразит. 

Часом посилаються на теорію, що паразит не до кінця пригнічує заселену рослину, а «дозволяє»  їй жити  і тим самим продовжує життя собі. Як бачимо, щодо омели це не зовсім так. Та й за час існування такого «симбіозу» особини омели продовжили себе не в одній молодій рослині. У репродуктивному плані їх плем’я відтворилося і примножилося, можна і на упокій. 

Також не зовсім коректне посилання, що у Західній Європі омела на деревах теж присутня і тому нам цим питанням не потрібно особливо турбуватися. Однак, там у містах заселені омелою десь 5-7(8)% деревно-чагарникових рослин, тоді як у нашій країні в міських агломераціях частка таких особин доходить до третини.

Ще інше обґрунтування такого спротиву – що це лікарська рослина. Така позиція не витримує жодної критики. По-перше, дефіциту омели як лікарської сировини не спостерігається, як і помітних масштабів її заготівлі. По-друге – на забруднених урбогенних територіях, про які перш за все і йде мова, лікарську сировину не можна заготовляти із санітарно-гігієнічних міркувань.

Наступний аргумент: омела служить пристанищем і джерелом живлення для птахів. Антитеза: а до минулого століття, коли не було інтенсивної експансії омели, як птахи обходилися без її значної участі у фітоценозах? Саме тоді і була природна гармонія між птахами і окремими випадками наявності омели. На даний час відбулося порушення багатовікової рівноваги у таких відносинах. Потурання цим процесам – це заганяння проблеми у глухий кут. І чим пізніше суспільство це зрозуміє – тим складнішим буде вирішення такої ситуації. Хоча й на даний час в окремих регіонах експансія омели зайшла так далеко, що можливо ми вже знаходимося щодо неї у тому глухому куті. Але того ще просто не усвідомили.

Тому вихід із даного становища далеко непростий. І в першу чергу у суспільно-громадському (так це назвемо) аспекті. Бо усе може зрушитися із мертвої суспільної точки зору байдужості лише за умови широкого усвідомлення небезпечності ситуації та бажання її змінити. Що досить непросто як у економічному, так і в екологічному аспектах. Занедбану хворобу складно лікувати. А тут рівень занедбаності зашкалює. Про якісь профілактичні заходи говорити не доводиться. Час втрачено, не скориставшись із його можливостей.

Практично ніяка обґрунтована результативна боротьба у всеукраїнському масштабі із катастрофічним заселенням омели не ведеться. Та й вести її у організаційно-правовому вакуумі, що навколо цього питання склався, важко.

На жаль, подібний пейзаж все частіше стає звичним для парків у їх безлистому стані

Для цього потрібна наявність ряду передумов. По-перше – визнання такого явища у відповідних регіонах екологічною катастрофою. По-друге, повинна існувати державна політика щодо дослідження існуючого стану, включаючи вивчення ряду еколого-біологічних особливостей омели та їх зв’язків із іншими складовими цього процесу, які нині дозволяють напівпаразиту займати панівне становище у багатьох дендроценозах. Існуючі рекомендації боротьби із заселенням омели, на нашу думку, у взаємовідносинах омела–деревно-чагарникова рослина спираються на стан позавчорашнього дня. Вони не враховують суттєвих змін у взаємовідносинах компонентів цих біогеоценозів, які сталися в останні десятиліття. Тому їх виконання дає лише обмежений тимчасовий результат, якщо взагалі дає. 

А реально вплинути на ситуацію можна буде лише тоді, коли господарським заходам передуватимуть наукові дослідження широкого спектру, на основі яких будуть розроблені практичні рекомендації.

 На ситуацію із засиллям омели громадськість і науковці звернули увагу лише останнім часом. І вивчення цієї проблеми проводяться практично на волонтерських засадах. Без жодної загальнодержавної програми, матеріальної підтримки чи заохочення. За прикладами не треба далеко ходити. Так, за часів міністра освіти Д. Табачника в університетських ботанічних садах були ліквідовані посади наукових співробітників. Таким чином працівники, які вивчали загальнобіологічні питання рослинного світу виходячи із специфіки  кожного регіону (включно з проблемами омели), були переведені на значно нижчі тарифні ставки, а фактично – прирівняні до працівників самої низької кваліфікації. А це не сприяє закріпленню на об’єктах чи напрямках досліджень серйозних наукових кадрів, а тим паче – залучення молодих. До того ж, постійно відбувається так зване впорядкування (читай: скорочення) посад штатного розпису. Тому виникає питання: так куди ж ми йдемо? Схоже, що широкими кроками прямуємо у напрямку сприяння глобальній екологічній катастрофі. Але це не дуже кого хвилює, бо, на наш погляд, домінує суцільна байдужість та немає розуміння всієї складності становища, яке склалася.

От на цій песимістичній ноті і підходить час поставити крапку щодо піднятого проблемного питання. Проте, десь ще жевріє надія, що ситуація зміниться. На загрозливість такого стану буде нарешті звернено відповідну увагу, з’явиться більша зацікавленість у подібних дослідженнях, а висновки, зроблені на їх основі, будуть «кимось» (від кого реально щось буде залежати) сприйняті.  Тож поки що насмілимося поставити три крапки… 

Анатолій Івченко – провідний інженер
відділу лісівничо-ботанічних досліджень Ботанічного саду
Національного лісотехнічного університету України,
кандидат с.-г. наук, ст. наук. співробітник, Львів. 

У середу 20 жовтня в нашому університеті відбулася Kickoff-зустріч у рамках старту спільного навчального курсу НЛТУ України та Університету сталого розвитку Еберсвальде (Hochschule für nachhaltige Entwicklung Eberswalde (HNEE) "Green Project Development and Management" (GPDM).

Слухачами та учасниками курсу, який читається англійською мовою є молоді  науково-педагогічні працівники, а також аспіранти й студенти магістратури університетів-партнерів – Університету сталого розвитку Еберсвальде та Національного лісотехнічного університету України.

Концептуалізація та впровадження міжвузівської навчальної дисципліни «GDPM» стала ключовим елементом досягнення мети міжнародного проекту НЛТУ України та HNEE Joint Digital Future (JDF) (Спільне цифрове майбутнє) - українсько-німецького партнерства з цифровим навчанням та викладанням, що фінансується Німецькою службою академічних обмінів (DAAD).

Під час першої онлайн зустрічі керівник проекту JDF від НЛТУ України проф. Василь Лавний,  лектори курсу (проф. Орест Кійко, проф. Ігор Соловій) та координатор проекту від HNEE Ангела Діхте презентували програму та графік навчання. 18 представників нашого університету мали змогу познайомитися із німецькими колегами та поділитися власними планами й очікуваннями щодо участі в проекті.

Формат навчального курсу передбачає електронне навчання із поєднанням асинхронних та синхронних елементів, у тому числі виконання учасниками із обох країн практичних завдань та підготовку проектних заявок на наукові гранти у змішаних україно-німецьких групах. Попереду на слухачів курсу очікують напружені 18 тижнів активного навчання, які сприятимуть інтеграції високоякісних методів та стандартів дистанційного навчання та викладання, а також посиленню міжнародної співпраці між університетами-партнерами.

Уляна Павлюк, Олексій Сінкевич

14 жовтня відсвяткували День захисника і захисниць України. Дата, яка символізує багаті і славні традиції українського народу, уособлює мужність, героїзм, незламність національного духу оборонців та визволителів рідної землі на всіх етапах її багатовікової історії.

Це свято кожного, хто в той чи інший час віддав свої знання, силу, мужність задля процвітання нашої держави, збереження її незалежності та територіальної цілісності, хто несе почесну варту на захисті народу України.

З ініціативи кафедри історії України, економічної теорії та права у Національному лісотехнічному університеті України з нагоди свята було проведено ряд заходів:

• 6 жовтня відбулася онлайн-зустріч студентів нашого університету із захисниками України, яку координував Юрій Дадак – доцент кафедри технології лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів. Були запрошені і гості, серед яких – Дмитро Савченко – інструктор з ідейно-політичного виховання особового складу 1-ої окремої штурмової роти добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Дмитро на даний час перебуває на передовій. Він поділився із студентами своїми поглядами щодо сьогоднішнього етапу російсько-української війни. Цікавим був діалог із Ігорем Шолтисом – депутатом Львівської міської ради, учасником бойових дій. Він запросив студентів до співпраці та закликав до щоденної боротьби за волю України. Ще один гість нашої зустрічі – Роман Кулик, співробітник Українського інституту національної пам’яті, учасник бойових дій, привітав усіх із святом та передав для студентів подарунки. А волонтер Мар’ян Боднар передав вітання від 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.
• Флешмоб «Привітай Захисника України із святом» був організований у студентських гуртожитках № 2 та № 4.

Студенти мали можливість написати декілька слів подяки та привітання із святом нашим воїнам, які воюють на сході країни. Прапори із побажаннями передали на передову: у м. Авдіівку для 1 окремої штурмової роти добровольчого Українського корпусу «Правий сектор» та для 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Щиро дякуємо голові студентської ради Юлії Зонгайм, заступниці голови студентської ради ННІ ЛСПГ – Софії Шишук та голові студентського профкому Богдану Кисілю за активну організацію заходу.

• Завершився креативний студентський конкурс «Переможні битви в українській історії», ініційований кафедрою історії України, економічної теорії та права. Учасники конкурсу отримали завдання – підготувати історико-художнє есе учасника чи очевидця битви, написане у вигляді спогадів, мемуарів, листів тощо. У конкурсі взяло участь 19 студентів. Викладачі-історики ознайомилися із усіма роботами і визначили переможців.

Результати конкурсу:

1-е місце – студентка групи МО-11 Медінцева Софія 

2-е місце- студент групи ОА-11 Куземчак Андрій

3-е місце- студент групи МО-11 Юць Володимир

Переможці отримають призи, передані Романом Куликом від Українського інституту національної пам’яті.

Cлава Героям України!!!

Колектив Національного лісотехнічного університету України

глибоко сумує з приводу передчасної смерті
багатолітнього працівника університету
Сухомлин Наталії Григорівни

та висловлює щире співчуття рідним і близьким покійної.
Прощання з покійною відбудеться від поховальної каплиці

Міського патологоанатомічного центру
18 жовтня 2021 року о 14.00

за адресою: м. Львів, вул. Івана Миколайчука, 9.

4-5 жовтня 2021 р. відбулася урочиста міжнародна наукова конференція з нагоди  40-річчя створення робочої групи 4.05.00 «Managerial economics and accounting” Міжнародної спілки лісових дослідницьких організацій IUFRO на тему «Managerial, Social and Environmental Aspects of the Forest-based Sector for Sustainable Development: 40th Anniversary Conference for 4.05.00”. Організатором конференції виступив університет Менделя, що у чеському місті Брно. Саме тут свого часу відбулася установча конференція, на якій було створено робочу групу. До речі одна з  конференцій цієї робочої групи IUFRO успішо пройшла у 2007 році в НЛТУ України. Цьогорічну ж конференцію спершу було заплановано як гідбридну з поєднанням традиційного очного формату з дистанційним, однак із посиленням загрози пандемії організатори провели у дистанційній формі участі. 

Тематика конференції передбачала обговорення низки питань, серед них: соціально-економічний розвиток лісового господарства в національній, європейській та світовій економіці; соціальне підприємництво, соціальні інновації та корпоративна соціальна відповідальність у лісовому господарстві; ринок праці - зайнятість у лісовій галузі; аналіз даних та обмін знаннями з фінансів; лісова сертифікація та маркетинг; поточна та майбутня політика ЄС, пов'язана з біоекономікою; економічні та облікові підходи до сталого розвитку в лісовому та деревообробному секторах економіки; соціально-економічний розвиток лісового господарства в країнах, що розвиваються; історія становлення і основні віхи діяльності робочої групи IUFRO 4.05 до 40 –річчя створення.

З вітальним словом до учасників звернулися представник університету Менделя в Брно, зав. кафедри економіки і політики лісової і деревної продукції доктор Далібор Шафарік, Президент IUFRO Джон Паротта, координатор дослідницької групи 4.05.00 проф. Лідія Заднік-Стірн, координатор дивізіону 4 IUFRO Дональд Ходжес.

У конференції взяли участь представники чотирьох континентів – Європи, Америки, Азії та Африки. Були представлені такі країни: Австрія, Великобританія, Гана, Іспанія, Італія, Корея, Литва, Південна Корея, Нігерія, Норвегія, Румунія, Сенегал, Словенія, Словаччина, США, Україна, Уругвай, ФРН, Хорватія, Чехія, Швеція. 

Від України було виголошено три доповіді та лекцію. Доктор економічних наук, професор кафедри екологічної економіки та бізнесу НЛТУ України Ігор Соловій представив науковому загалу доповідь на тему «The Most Challenging Managerial, Social and Environmental Issues of Post-Transitional Forest-based Sector Development: Ukrainian case study”,  підготовлену у співавторстві з професорами НЛТУ України Орестом Кійком, Василем Лавним, доц. Людмилою Максимів, аспірантами кафедри екологічної економіки та бізнесу Павлом Дубневичем і Тарасом Челепісом (науковий керівник обох – проф. І. Соловій). Доповідь проф. І. Соловія викликала зацікавлення учасників конференції, про що засвідчила чимала кількість запитань (стосовно інвестицій у лісовий сектор, тенденцій зайнятості в ньому, політики щодо заліснення земель), на які було надано вичерпні відповіді. Також керівник секції зауважив, що деякі з окреслених викликів лісового сектору України є загальноєвропейськими, а деякі доволі особливими і властивими суто Україні.

Спільну наукову доповідь на тему "Lviv region population’s preferences towards recreational forests characteristics", підготовлену у співавторстві з к.е.н., доцентом кафедри екологічної економіки та бізнесу Людмилою Загвойською, виголосила к.е.н. Оксана Пелюх. У доповіді було наведено результати наукових досліджень уподобань населення Львівщини щодо рекреаційних характеристик лісів (видового складу лісів, їхньої вікової структури, наявності мертвої деревини та рекреаційної інфраструктури), а також вказано на відмінності в уподобаннях різних груп респондентів. Результати дослідження дають змогу фахівцям лісового господарства краще зрозуміти уподобання населення щодо рекреаційно привабливих лісів, а отже повніше задовольнити його соціальні та рекреаційні потреби поруч із потребами в деревині.

Ще одну спільну доповідь на тему "The nexus between forests and energy: role of universities in development of sustainable bioenergy sector in the Ukrainian Carpathians”, виконану у співавторстві з к.е.н. доц. Людмилою Загвойською, представила заступник голови робочої групи 4.05.00 Managerial economics and accounting к.е.н. доц. Людмила Максимів. У доповіді було висвітлено роль лісів як традиційного,  доступного і відносно недорогого джерела енергії, наведено результати аналізу можливості його використання лісозалежними громадами з урахуванням екологічних та інших обмежень, запропоновано можливі стратегії використання біоенергії, зокрема, енергетичної деревини в регіоні Українських Карпат. Дослідження проводилося в межах швейцарсько-українського проекту стосовно розвитку сталого біоенергетичного сектора регіону Українських Карпат, фінансованого Державним секретаріатом Швейцарії, у співпраці з Федеральним інститутом досліджень лісу, снігу і ландшафтів WSL, Бірменсдорф-Цюрих. 

Активну участь у конференції взяла випускниця НЛТУ України, магістр економіки довкілля та природних ресурсів, к.е.н. Мар’яна Мельникович, яка прочитала лекцію на тему «Social innovations and social entrepreneurship - a powerful tool in forest landscape restoration to tackle climate change and biodiversity loss”, підготовлену у співавторстві з провідною дослідницею  Інституту Джеймса Хаттона в Шотландії  Марією Нижник та Юргеном Блазе. М. Мельникович була також керівником наукової секції під назвою “Social entrepreneurship, social innovation and corporate social responsibility in forestry”.

На конференції було представлено досвід управління університетським навчальним лісовим підприємством Ліс Масарика, розташованим неподалік міста Брно у Кржини на площі понад 10 тис. га.

Стале  ведення лісового господарства спрямоване на підвищення стійкості лісів завдяки заходам з адаптації та пом’якшення наслідків зміни клімату та оптимального використання виробничого потенціалу лісів, збереження  оселищ флори і фауни, забезпечення послуг та функцій лісових екосистем, зокрема, навчальних і дослідницьких потреб університету, а також потреб громадськості у відпочинку. Це завдання реалізується за допомогою 15 лісівничих моделей, зорієнтованих на формування різновікових  лісів.

У складі підприємства три лісових дендрарії, рекреаційні лісові галявини з екзотичними породами дерев, сотні кілометрів лісових доріг і туристичних стежок, природні джерела та невеликі лісові водойми і ставки. Факультет лісового господарства і технології деревооброблення Університету Менделя в Брно, на базі якого проводилась конференція, тісно співпрацює з навчальним лісовим підприємством. Підприємство надає для освітніх і наукових цілей експериментальні лісові насадження, теплиці, лісові розсаддники, мисливський заказник, лісопильний цех, механізований склад для лісосировини, інше обладнання і пристрої. 

Під час конференції відбулась робоча зустріч керівництва робочої групи 4.05.00 для обговорення плану її діяльності. Зустріч завершилася нагородженням робочої групи 4.05.00 – Managerial economics and accounting в особі її керівника-професора Університету Любляни, Словенія, Лідії Заднік-Стірн сертифікатом IUFRO. 

Результати  досліджень учасників конференції викладено в збірнику її матеріалів (доступний для ознайомленння за посиланням: https://iufro2021.ldf.mendelu.cz/wcd/w-ldf-iufro2021/book_of_abstracts_iufro_brno_isbn.pdf ).

Ігор Соловій,
Людмила Максимів